У Веймарський період творчості Йоганн Себастьян Бах активно сприймав музичні віяння з інших країн. Твори італійських композиторів, зокрема Антоніо Вівальді, навчили Баха писати драматичні вступи. З них німецький композитор також запозичив мистецтво використання динамічних ритмів та рішучих гармонійних схем.
Бах глибоко вивчав роботи італійців, створюючи перекладення концертів Вівальді для органа або клавесина. В італійській музиці його особливо приваблювало характерне чергування соло (гри одного інструмента) і тутті (гри всього оркестру).
