Теоретичні підходи Георга Йозефа Фоглера, що базувалися на його оригінальних поглядах щодо гармонії, вокальної техніки та будови органів, були розвинені Якобом Готфридом Вебером, який, досліджуючи праці з теорії музики, прагнув подолати суперечності в існуючих системах і тому звертав особливу увагу на новаторські концепції Фоглера.
Розвиваючи ідеї Фоглера, Вебер продовжив їх практичне застосування у власних теоретичних працях, зокрема у «Versuch einer geordneten Theorie der Tonsetzkunst zum Selbstunterricht» (1817–1821), де поглиблено досліджував закономірності гармонії, а також запровадив ступеневе позначення акордів римськими цифрами, що стало відлунням прагнення Фоглера до систематизації музичної теорії.
