Микола Лисенко навчався грі на фортепіано у Ігнаца Мошелеса в Лейпцизькій консерваторії, куди вступив у жовтні 1867 року. На той час викладачеві було вже 73 роки, проте Лисенко прагнув потрапити саме до його класу та брав у нього приватні уроки.
Лисенко вважав навчання у такої європейської знаменитості обов'язковим, порівнюючи це з необхідністю побачити Папу Римського під час візиту до Рима. Він цінував Мошелеса як живого свідка музичної історії та друга Людвіга ван Бетховена, Йоганна Непомука Гуммеля і Муціо Клементі. Попри упереджене ставлення німецького педагога до сучасного мистецтва, Лисенко захоплювався його виконавською майстерністю, зокрема виконанням власних етюдів.