Вінченцо Белліні навчався у Нікколо Антоніо Цингареллі під час свого перебування в Неаполітанській консерваторії Сан-Себастьяно, де Цингареллі був художнім керівником і викладачем композиції. Приблизно у 1822–1823 навчальному році Белліні увійшов до класу Цингареллі, який одразу помітив його талант і ставився до нього майже як до сина. Саме від Цингареллі молодий композитор отримав важливу творчу настанову: якщо його музика «співає», вона неодмінно сподобається слухачам, а простота й щирість мелодії стануть запорукою успіху.
Під впливом Цингареллі Белліні удосконалював свою майстерність у традиціях неаполітанської школи, формуючи власне мелодичне мислення, яке згодом стане характерною рисою його опер. Навчання у Цингареллі стало одним із визначальних етапів становлення Белліні як композитора та сприяло його подальшим успіхам у театрах Неаполя, Мілана та інших міст Європи.
