Леопольд Моцарт був не лише батьком, а й першим учителем Вольфганга Амадея Моцарта, який відкрив у ньому феноменальні музичні здібності ще в ранньому дитинстві. Саме він почав навчати сина грі на клавірі, скрипці та органі, записував його перші композиції та створив для дітей нотні зошити, у яких фіксував їхні музичні вправи й твори. Леопольд дав Вольфгангу всебічну домашню освіту, навчаючи також мов і академічних предметів, і саме його педагогічний підхід значною мірою сформував ранній розвиток майбутнього композитора.
Уроки Леопольда стали підґрунтям для перших успіхів Вольфганга, який уже в три роки наслідував музику, а у п’ять років писав власні твори, що батько записував на папір. Він керував заняттями дітей так ретельно, що згодом майже полишив власну композиторську діяльність, повністю присвятившись їм. Коли ж діти були готові, саме Леопольд організував грандіозні концертні тури Європою, протягом яких Вольфганг та його сестра Наннерль виступали як вундеркінди при королівських та князівських дворах.
Вольфганг був глибоко прив’язаний до батька у юності, проте в дорослому віці їхні стосунки ускладнилися: Леопольд не схвалював самостійних рішень сина, зокрема його переїзду до Відня та одруження з Констанцією Вебер. Попри розбіжності, вони продовжували листуватися, а Вольфганг зберігав до батька повагу й надсилав йому свої нові твори. Леопольд до самої смерті залишався важливою постаттю в житті сина та значною мірою вплинув на його становлення як композитора.
