Олександр Градський
Олександр Борисович Градський (при народженні Фрадкін) народився 3 листопада 1949 року в місті Копейськ Челябінської області. Його батько, Борис Абрамович Фрадкін, був інженером-механіком, уродженцем Харкова. У 1957 році родина переїхала до Москви. Великий вплив на розвиток майбутнього музиканта справила його мати, випускниця ГІТІСу Тамара Павлівна Градська. До 14 років Олександр носив прізвище батька, але після смерті матері в 1963 році взяв її прізвище Градський на згадку про неї.
Музичну освіту Градський здобув у дитячій музичній школі імені Дунаєвського по класу скрипки, яку закінчив у 1967 році. У 1974 році він став випускником факультету академічного співу ДМПІ ім. Гнесіних, а в 1976–1977 роках навчався в Московській консерваторії по класу композиції у Тихона Хреннікова. Джерелами його натхнення були російська народна музика, Елвіс Преслі, The Beatles, Чеслав Нємен, а також такі гурти, як The Doors, Jethro Tull та Pink Floyd.
Градський є одним із основоположників російського року. Його музична кар'єра розпочалася в 1963 році в гурті польських студентів «Таракани». У 1965 році він заснував один із перших радянських рок-гуртів «Слов'яни», а в 1966 році — гурт «Скоморохи», який приніс йому найбільшу популярність і з яким він посів перше місце на фестивалі «Срібні струни» в 1971 році. Він також брав участь у гуртах «Лос Панчос», «Скіфи» та деякий час працював в ансамблі «Весёлые ребята».
Справжній прорив у кар'єрі Градського стався на початку 1970-х років, коли режисер Андрій Михалков-Кончаловський запросив його стати композитором фільму «Романс про закоханих». Градський не лише написав музику, а й виконав усі чоловічі вокальні партії. Фільм, що вийшов на екрани в 1974 році, мав величезний успіх і приніс композитору всесоюзну славу. У 1975 році лондонський журнал Music Week назвав Олександра Градського «Зіркою року» від СРСР за його внесок у музику.
У 1976 році Градський записав пісню Олександри Пахмутової та Миколи Добронравова «Як молоді ми були», яка стала лауреатом фестивалю «Пісня-77» і назавжди залишилася його візитною карткою. Він є автором музики до численних фільмів та мультфільмів, зокрема до анімаційної стрічки «Принцеса і Людоїд». Вершиною його композиторської творчості стала рок-опера «Стадіон» (1985), присвячена пам'яті чилійського співака Віктора Хари. Робота над оперою тривала понад 10 років, а в її записі взяли участь зірки радянської естради та кіно: Алла Пугачова, Йосип Кобзон, Андрій Макаревич, Михайло Боярський та інші.
У 1980-х роках Градський активно виступав із сольною програмою, до якої входили гостросатиричні твори, як-от «Антиперебудовний блюз». З 1987 року він став членом Спілки композиторів. У 1988 році відбувся його дебют на сцені Великого театру, де він виконав партію Звіздаря в опері Римського-Корсакова «Золотий півник». Того ж року він вперше виїхав за кордон, брав участь у спільних проєктах та концертах з Лайзою Міннеллі, Шарлем Азнавуром, Джоном Денвером та іншими світовими зірками. У 1990 році він уклав контракт з японською фірмою Victor Entertainment, випустивши два компакт-диски.
У пострадянський період Олександр Градський продовжив активну творчу діяльність. Він написав музику до понад 40 художніх фільмів, випустив більше 18 альбомів. У 1991 році він заснував московський музичний театр «Градський Хол», який відкрився для глядачів у 2014 році і художнім керівником якого він був до кінця життя. У 2009 році випустив аудіозапис своєї опери «Майстер і Маргарита» за участю багатьох відомих артистів. Градський часто виступав з критикою російського телебачення та явища «російського року», вважаючи його непрофесійним.
Нова хвиля популярності прийшла до Градського у 2012 році, коли він став наставником у телепроєкті «Голос» на Першому каналі. Його професіоналізм та вимогливість до конкурсантів здобули йому повагу глядачів. Учасники його команди перемагали в перших трьох сезонах шоу (Діна Гаріпова, Сергій Волчков, Олександра Воробйова), а також у шостому сезоні (Селім Алахяров). Він брав участь у кількох сезонах проєкту, востаннє — у ювілейному десятому сезоні в 2021 році.
Олександр Градський був одружений чотири рази. У третьому шлюбі з Ольгою Градською у нього народилися син Данило та донька Марія. Його четвертою дружиною стала Марина Коташенко, з якою він прожив у цивільному шлюбі з 2003 року і офіційно одружився незадовго до смерті. У цьому шлюбі народилося двоє синів — Олександр та Іван. 26 листопада 2021 року музиканта було госпіталізовано з підозрою на інсульт. Олександр Градський помер у Москві 28 листопада 2021 року на 73-му році життя від ішемічного інсульту. Похований на Ваганьковському цвинтарі в Москві.
Connections
This figure has 1 connection in the art history graph.