Олександр Зілоті

Олександр Ілліч Зілоті (27 вересня [9 жовтня] 1863, Знаменка, Тамбовська губернія — 8 грудня 1945, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк) — російський піаніст, диригент, музично-громадський діяч і педагог. Народився в маєтку матері Знаменське, був хрещений у Знаменській церкві; хрещеними стали родичі з кола Рахманінових, що підкреслювало тісний зв’язок родини з музичним середовищем.

Його батько, бессарабський дворянин Ілля Матвійович Зілоті, та мати Юлія Аркадіївна (у дівоцтві Рахманінова) визначили культурне тло майбутнього музиканта. По материнській лінії Зілоті був двоюрідним братом Сергія Рахманінова і згодом став його викладачем у Московській консерваторії.

У вісім років Зілоті вступив до Московської консерваторії: навчався фортепіано у М. С. Звєрєва, згодом у класі директора консерваторії М. Г. Рубінштейна. Теорію музики опановував у П. І. Чайковського, з яким згодом підтримував дружні стосунки. У 1882 році закінчив консерваторію зі званням вільного художника та малою золотою медаллю, а в 1883–1886 роках брав приватні уроки у Ференца Ліста.

Концертуючи в Європі та Росії, Зілоті здобув широку славу завдяки витонченій і талановитій грі та став одним із найвизначніших піаністів свого часу. У 1888–1891 роках був професором класу фортепіано в Московській консерваторії; серед його учнів — К. М. Ігумнов, О. Б. Гольденвейзер, Л. А. Максимов і С. В. Рахманінов.

У 1887 році він одружився з Вірою Павлівною Третьяковою, дочкою засновника Третьяковської галереї П. М. Третьякова. З 1900 року постійно мешкав у Санкт-Петербурзі; відомі його адреси в місті в 1900–1919 роках. У сезоні 1901–1902 років уперше диригував симфонічними концертами Філармонічного товариства в Москві.

У 1903 році Зілоті створив власну концертну антрепризу «Концерти А. Зілоті», орендуючи в Петербурзі провідні зали (зокрема Дворянського зібрання, консерваторії, Маріїнського театру, міської думи, а з 1910-х років також Народного дому Миколи II та Калашниковської біржі). Для симфонічних програм залучав оркестр Маріїнського театру, а в репертуарі надавав значне місце російській музиці; у підготовці програм часто співпрацював його друг і колега Олександр Оссовський.

У травні 1917 року артисти Маріїнського театру обрали Зілоті керівником оперної трупи. Після Жовтневої революції наприкінці 1917 року він організував антибільшовицький страйк, у якому взяв участь увесь колектив театру; згодом посади керівників труп було скасовано, а його відставку прийняв художньо-репертуарний комітет. 13 січня 1918 року Зілоті заарештували і ув’язнили в «Хрестах», однак завдяки сприянню лікаря І. І. Манухіна після розмови з Ф. Е. Дзержинським його звільнили під підписку зобов’язання з’являтися до ЧК.

У 1919 році Зілоті з родиною емігрував до Фінляндії, потім до Німеччини, а з 1922 року жив у США. У 1926–1942 роках викладав фортепіанну гру в Нью-Йорку в Джульярдській школі. У листопаді 1941 року він перераховував кошти до Фонду оборони СРСР; помер 8 грудня 1945 року в Нью-Йорку та був похований на кладовищі Успенського жіночого Новодівеєвського монастиря в Нануеті (штат Нью-Йорк). Збереглися записи його виконання.

Connections

This figure has 4 connections in the art history graph.