Олексій Аркадійович Насєдкін

Олексій Аркадійович Насєдкін (20 грудня 1942, Москва — 4 грудня 2014, Москва) — радянський і російський піаніст та композитор, народний артист РРФСР (1991), професор Московської консерваторії. Був членом Спілки композиторів СРСР (згодом РФ) і поєднував активну концертну діяльність із педагогічною та композиторською працею.

Музичну освіту здобув у Центральній музичній школі (1949—1961, клас А. Д. Артоболевської), далі навчався в Московській консерваторії (1961—1966) у класі Г. Г. Нейгауза та в класі спеціального фортепіано Л. М. Наумова. До 1968 року продовжував заняття з композиції у С. А. Баласаняна, що визначило його як виконавця-композитора з широким стилістичним мисленням.

З 1966 року й до кінця життя викладав у Московській консерваторії клас спеціального фортепіано; перерву становили 1996—1999 роки, коли він працював у музичній академії Мусасіно в Токіо. Серед його учнів — близько двадцяти лауреатів всеросійських та міжнародних конкурсів, зокрема Ю. Богданов, Р. Буерін, В. Овчинников, В. Пясецький, Л. Розанова, Т. Колесова, А. Пілоян, М. Харсель, Н. Сухаревич та інші. Він також проводив майстер-класи в Австралії, Німеччині, США, на Тайвані, у Франції, Чехословаччині, Югославії та Японії.

Концертувати Насєдкін почав із дев’яти років. У 1958 році виступив у симфонічному концерті на Всесвітній виставці в Брюсселі, а в 1959 році — на VII Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Відні. Він давав сольні концерти на великих сценах світу, брав участь у фестивалях, виступав у ансамблях, зокрема в дуеті з В. Пікайзеном (сонати В. А. Моцарта, С. Франка, С. Прокоф’єва) та з Н. Гутман.

Особливе місце в його репертуарі займала музика композиторів ХХ століття: А. Берга, І. Стравінського, П. Гіндеміта, Р. Штрауса, А. Александрова, А. Бабаджаняна, М. Баланчивадзе, В. Овчинникова, М. Ракова. Його виконавський стиль характеризували як поєднання глибокої інтелектуальності та виняткової фортепіанної майстерності; збереглася оцінка, в якій його порівнювали зі Святославом Ріхтером. Насєдкін здійснив значний обсяг студійних записів: 46 грамплатівок і 10 компакт-дисків.

Як композитор він створив низку творів для фортепіано, серед яких Соната № 3 «Романтична» (1987), «П’єса для дітей» (1976), «Дитячий альбом» (1997), а також цикл «Прелюдії для фортепіано» (1966—2005). Його авторська творчість була помітною частиною професійного профілю й визнавалась на конкурсах, де відзначалися власні композиції.

Насєдкін був одним із засновників і президентом Фонду імені А. Д. Артоболевської, а також президентом Товариства імені Ф. Шуберта в Росії. Він входив до складу журі багатьох міжнародних конкурсів, зокрема в Токіо (1978, 1986), Больцано (1985), Монреалі (1985), конкурсу імені П. І. Чайковського в Москві (1986), а також конкурсів у Мілані (1983), Мюнхені (1992, 1996, 1999), конкурсу імені Ф. Шуберта в Дортмунді (2003) і численних всесоюзних та всеросійських змагань.

Серед відзнак і нагород — золота медаль Всесвітнього фестивалю молоді і студентів (Відень, 1959), пам’ятна медаль Музичного товариства імені Діну Ліпатті (Велика Британія, 1960), 6-та премія II Міжнародного конкурсу імені П. І. Чайковського (Москва, 1962), III премія Міжнародного конкурсу піаністів у Лідсі (1966), I премія на конкурсі камерних ансамблів у Мюнхені (1967, у дуеті з Н. Гутман), I премія конкурсу «Музика ХХ століття» у Відні (1967) та I премія Віденського міжнародного конкурсу імені Ф. Шуберта (1967) — обидві за власні твори. Він був нагороджений орденом «Знак Пошани» (1971), отримав звання заслуженого артиста РРФСР (1979) і народного артиста РРФСР (1991), а також орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2008).

У родині музиканта батьком був Аркадій Олексійович (1906—1967), матір’ю — Марія Андріївна (1904—1970). Дружина — Тетяна Львівна (нар. 1942), концертмейстер Московської консерваторії; донька — Марія Олексіївна Єфремова (1971—2006). Олексій Аркадійович Насєдкін помер 4 грудня 2014 року в Москві та був похований на Красногорському кладовищі. У Ярославлі один раз на три роки проводиться Конкурс молодих піаністів імені А. А. Насєдкіна.

Connections

This figure has 6 connections in the art history graph.