Андреа Габріелі

Андреа Габріелі — італійський композитор і органіст епохи пізнього Відродження, перший міжнародно визнаний представник венеціанської школи. Він навчався у Адріана Вілларта, розпочав музичну кар’єру як хорист, потім працював органістом у соборі Святого Марка у Венеції, а також у Мюнхені; в 1566–1585 роках знову обіймав посаду органіста в соборі Святого Марка. Творчість Габріелі охоплює духовну музику (мотети, меси, псалми), світські мадригали, а також інструментальні твори — органні канцони, ричеркари, прелюдії. Його музика сприяла поширенню венеціанського стилю в Італії та Німеччині.

Габріелі, який був дядьком Джованні Габріелі, ймовірно походив із парафії Сан-Джеремія у Венеції, а в ранні 1550-ті роки певний час перебував у Вероні, де мав зв’язки з Вінченцо Руффо та місцевою академією. У 1555–1557 роках працював органістом у Канареджо та навіть брав участь у конкурсі на посаду органіста собору Святого Марка, хоча безуспішно. У 1562 році він відвідав Франкфурт та Мюнхен, де познайомився з Орландо ді Лассо; ця дружба суттєво вплинула на його стиль і сприяла розширенню його творчих можливостей.

Працюючи у неповторному акустичному просторі собору Святого Марка, Габріелі сформував урочистий полікоральний стиль, що став одним із підґрунтів для розвитку раннього бароко. Він писав музику для численних церемоній, зокрема для святкування перемоги у битві при Лепанто (1571) та для урочистого прийому японських послів у 1585 році. Композитор також створив хори до трагедії Софокла «Цар Едіп», поставленої при відкритті Театро Олімпіко у Віченці в 1585 році.

На пізньому етапі життя Габріелі здобув значну славу як педагог: серед його учнів були Джованні Габріелі, Ганс Лео Гаслер, Франческо Успер, Лодовіко Закконі та інші. Він неохоче публікував власні твори, тому після його смерті значну частину музики видано посмертно. Його стиль, що поєднував антипфонну техніку, контрастність тембрів і новаторське трактування звукового простору, визначив розвиток венеціанської школи наступних поколінь.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.