Анна даль Віолін

Анна Марія даль Віолін (бл. 1696 — бл. 1782) — італійська скрипачка та учениця Антоніо Вівальді. Про її походження збереглося обмаль відомостей. Вона виросла у венеціанському Оспедале-делла-П'єта — притулку для дівчаток-сиріт, який також функціонував як музична школа. Анна Марія потрапила до закладу в 1696 році, а близько 1706 року стала однією з «figlie di coro» (хористок) і почала навчатися гри на скрипці під керівництвом видатного композитора Антоніо Вівальді.

Вже у 1712 році вона брала участь у публічних виступах, а в 1721 році увійшла до числа привілейованих вихованок, які мали право викладати в Оспедале. Своє прізвисько «даль Віолін» вона отримала завдяки своєму основному інструменту, хоча її музичні здібності були значно ширшими: Анна Марія також грала на віолі д'аморе, віолончелі, лютні, теорбі, мандоліні та клавесині.

Скрипачка ніколи не покидала притулку і не виступала з концертами за межами Венеції. Протягом 60 років вона навчала інших вихованок, серед яких була й відома скрипачка К'яра. Анна Марія вважається однією з найталановитіших учениць за всю історію існування Оспедале. Вівальді написав для неї щонайменше 28 скрипкових концертів. Сучасники високо цінували її талант; німецький мандрівник Йоахім Крістоф Немейц зазначав, що мало хто з віртуозів-чоловіків міг зрівнятися з нею у майстерності.

У 2007 році постать музикантки стала центральною в романі американської письменниці Барбари Квік «Діви Вівальді» (Vivaldi's Virgins). Цей твір є вигаданою автобіографією Анни Марії, що відтворює повсякденне життя дівчат в Оспедале та їхнє навчання музиці.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.