Антоніо Аббатіні

Антоніо Марія Аббатіні був італійським композитором, народженим приблизно 26 січня 1595 року в Читта-ді-Кастелло. Він здобув музичну освіту під керівництвом Дж. М. Наніно, одного з відомих наставників того часу, що суттєво вплинуло на формування його професійних навичок та музичного мислення.

У 1625 році Аббатіні переїхав до Рима, де розпочав тривалу та плідну діяльність як капельмейстер. Він служив у двох провідних римських базиліках — Сан-Джованні ін Латерано та Санта-Марія-Маджоре, а також у соборі міста Орвієто та в святині Санта-Каза в Лорето, що свідчить про його високий авторитет серед сучасників. За іншими даними, його служіння в Сан-Джованні ін Латерано тривало у 1626–1628 роках, а в Санта-Марія-Маджоре — у кілька періодів між 1640 і 1677 роками.

Композитор спеціалізувався переважно на церковній музиці. Йому належить низка великих багато-хорових творів та короткі духовні пісні sacre canzoni у стилі concertato — єдині з його творів, що збереглися до нашого часу. Він також створив «14 бесід і академічних уроків», які нині зберігаються в музеї Болоньї, та підготував до друку збірку «Церковні гімни в григоріанському співі» (1644). Окрім духовної музики, Аббатіні писав і сценічні твори: дві опери, а також першу й третю частини опери «Немає лиха без добра» (1653, Рим), друга частина якої була створена Мараццолі.

Опера «Немає лиха без добра» стала одним із ранніх зразків комічної опери, включаючи численні речитативи secco та два фінальні ансамблі, що робить її важливою пам’яткою театральної музики XVII століття. Значний інтерес до постаті Аббатіні відродився у XX столітті: у 1931 році за ініціативи єпископа Карло Лів’єро в Читта-ді-Кастелло була заснована школа Schola Cantorum Королівської церкви, якій присвоїли ім’я композитора.

Творча спадщина Аббатіні є значно ширшою: він опублікував три книги мес, чотири збірки псалмів, п’ять збірок мотетів, а також створив антифони для 24 голосів у 1630, 1638 та 1677 роках. Серед його значущих композицій вирізняється драматична кантата «Il Pianto di Rodomonte» (1633). Він також співпрацював із відомим ученим Афанасієм Кірхером над працею «Musurgia Universalis», що підкреслює його залученість у музично-теоретичний дискурс епохи.

До його оперної творчості, окрім уже згаданої, належать «Dal male il bene» (1654, Рим, спільно з Марко Мараццолі), «Ione» (1666, Відень) та «La comica del cielo» / «La Baltasara» (1668, Рим). Серед його учнів був Антоніо Честі, який згодом став одним із провідних композиторів оперної сцени XVII століття.

Антоніо Марія Аббатіні вважається новатором свого часу. Його «духовна поліфонія» вирізнялася відхиленням від надзвичайно суворих канонів, що домінували в тогочасній церковній музиці. Завдяки цьому він зробив вагомий внесок у розвиток музичної мови XVII століття та залишив значний слід в історії італійської композиторської традиції. Помер Аббатіні у 1679 році в рідному Читта-ді-Кастелло.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.