Антоніно Бранкалеоне

Антоніно Гандольфо Бранкалеоне народився 24 квітня 1820 року в Катанні у королівстві Обох Сицилій у родині ювеліра Сальваторе Гандольфо та Анни Бранкалеоне. Через те, що його кузена-художника звали так само, композитор згодом додав до прізвища батька материнське прізвище. Вирішальний вплив на його ранній розвиток мав дядько Джузеппе Гандольфо, відомий живописець, який помітив музичний талант племінника та сприяв його навчанню.

Початкову музичну освіту він здобув у Катанні, де навчався гри на органі та клавесині у Сальваторе Паппалардо. Згодом продовжив навчання у Палермській консерваторії під керівництвом Пʼєтро Раймонді та Вінченцо Абателлі, де разом із ним навчалися також Пʼєтро Платанія та Розаріо Спедальєрі. Завдяки клопотанням дядька муніципалітет Катанні направив його до Неаполя, де він вступив до консерваторії Сан Пʼєтро а Маджелла та вивчав гармонію й контрапункт у Саверіо Меркаданте та Джакомо Корделли.

Дебют Бранкалеоне відбувся у 1838 році в муніципальному театрі Катанні виконанням його «Симфонії ре мажор», яка мала успіх у публіки. Ще більший резонанс викликала його перша опера «Султан, або Мехмет II», створена у 1847 році й поставлена в Катанні у 1850 році, а згодом — у 1854 році в неаполітанському театрі Сан-Карло. Особливо відзначали високий рівень виконавського складу, серед якого були тенор Еміліо Панкани та сопрано Карлотта Карроцці-Цуккі. Надалі саме цю оперу критика визначала як вершину його творчості.

2 січня 1851 року він одружився з Терезою Леонарді, з якою його довго пов’язувала дружба та листування. Подружжя жило гармонійно, але дітей не мало. У цей період він створив гімн «Альфонсо Великодушний» та кілька нині втрачених ораторій, серед яких «Пораження ассирійців» і «Визволений Єрусалим», що виконувалися в Катанні під час серпневих свят на честь Святої Агати.

Після смерті дядька у 1855 році Бранкалеоне повернувся до Катанні, де обійняв посаду директора муніципального театру. У 1859 році композитор представив свою другу оперу «Катерина де Гіз», прем’єра якої також була зустрінута захоплено. Проте політичні погляди, зокрема іредентистські переконання та опозиція до Бурбонського режиму, змусили його залишити Сицилію та переховуватися на Мальті. Позбавлений підтримки батька, він заробляв на життя приватними уроками музики. Повернувшись до рідного міста після приходу Гарібальді до Сицилії, він знову активно включився у творчу та педагогічну діяльність.

У наступні роки Бранкалеоне створив «Симфонію на відкриття пам’ятника Вінченцо Тедескі» та «Похоронний марш», який було виконано під час перенесення останків Вінченцо Белліні з Парижа до Катанні у 1876 році поряд із творами інших відомих композиторів. У 1880 році він переробив партитуру своєї опери «Султан, або Мехмет II». Його остання опера «Анджело Маліпʼєрі» так і залишилася незавершеною, а частина його рукописів, включно з духовними та камерними творами, сьогодні зберігається у фонді Інституту музики Белліні в Катанні.

Останні роки він провів у колі дружини та племінника Джованні Леонарді, також музиканта і композитора. Антоніно Гандольфо Бранкалеоне помер 6 червня 1888 року в Катанні у великій бідності. Похорон було організовано коштом муніципалітету та його близьких друзів. Його творча спадщина включає три опери, вокальні твори, а також церковну та камерну музику, що становить вагомий внесок у музичну культуру Італії XIX століття.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.