Антоніо Паскуллі

Антоніо Паскуллі був видатним італійським гобоїстом-віртуозом і композитором, якого сучасники називали «Паганіні гобоя» за виняткову технічну майстерність. Він народився 13 жовтня 1842 року в Палермо на Сицилії, де прожив усе своє життя. Вже у 14 років він розпочав активну музичну кар’єру, виступаючи з концертами в Італії, Німеччині та Австрії, що принесло йому ранню популярність.

З 1860 по 1913 рік Паскуллі працював професором гри на гобої та англійському ріжку в Королівській консерваторії Палермо. Там він одружився та виховав шість дочок, серед яких дві навчалися гри на арфі. Двоє його синів померли у ранньому віці, що стало для композитора тяжким ударом. Його кар’єра виконавця була перервана в 1876–1884 роках через різке погіршення зору, яке загрожувало повною сліпотою, однак він не припинив композиторської діяльності.

У 1879 році Паскуллі очолив муніципальний музичний колектив, який виконував не лише твори італійських композиторів того часу, а й музику Вагнера, Дебюссі, Гріга, Сібеліуса, Гайдна, Бетховена та самого Паскуллі. Після його відходу з посади колектив невдовзі припинив існування, що засвідчило його центральну роль у цьому ансамблі. Незадовго до смерті Паскуллі пережив нове горе, отримавши останки сина, який загинув у битві під Капоретто під час Першої світової війни.

Після смерті композитор був майже забутий, однак його творчість була відкрита заново завдяки Хайнцу Голлігеру та Омару Дзоболі, які знайшли його рукописи в бібліотеках, виконували його твори та записували їх на диски. У 1985 році дві дочки Паскуллі, Кончетта і Лаура, які тоді ще були живі, подарували Дзоболі кілька нечитабельних рукописів і музичні інструменти батька на знак подяки за повернення його імені в музичний простір.

Як композитор Паскуллі працював у традиції свого часу, створюючи віртуозні фантазії та транскрипції на теми з відомих опер Белліні, Доніцетті, Россіні, Верді та Мейєрбера. Він написав численні транскрипції для гобоя і фортепіано або арфи, Trio Concertante на теми з «Вільгельма Телля», транскрипції скрипкових каприсів Роде, етюди, симфонічні твори, серед яких «Fantasia 8 Settembre at Altavilla», «Libera» для чотирьох голосів з оркестром, симфонічна поема «Наяди і Сильфіди» та елегія «Di qui non si passa», присвячена пам’яті його сина.

Одним із найвідоміших його творів став етюд «Бджола» (Le Api), написаний у 1874 році та відзначений стрімкою технікою, що передує «Польоту джмеля» Миколи Римського-Корсакова. До його доробку також належать «Ricordo di Napoli» та скерцо «Brillante» для гобоя і фортепіано, «Omaggio a Bellini» на теми з опер «Пірат» і «Сомнамбула» для англійського ріжка та арфи, а також великий концертний секстет за мотивами «Вільгельма Телля» Россіні в обробці Вільгельма Ренца.

Музика Паскуллі вирізняється надзвичайними технічними вимогами. Його твори для гобоя насичені швидкісними пасажами, трелями, ломаними акордами та безупинними фразами, які часто не залишають виконавцю часу для дихання. Тому багато з них потребують володіння технікою безперервного дихання, що робить ці композиції викликом навіть для найкращих гобоїстів світу.

Сьогодні твори Паскуллі виконують провідні гобоїсти світу, а його записи представлені на численних альбомах. Серед відомих інтерпретаторів – Урсула Айзерт, Йон-Хі Квак, Крістофер Редґейт, Омар Дзоболі, Лайош Ленчеш, Гансйорґ Шелленбергер, Алексей Уткін та багато інших. Чимало з його композицій доступні в Міжнародному проєкті музичних нот IMSLP, що робить його спадщину доступною широкому колу музикантів.

Антоніо Паскуллі помер 23 лютого 1924 року в рідному Палермо. Сьогодні він вважається одним із найвидатніших композиторів і виконавців для гобоя XIX століття, а його повернення до світової музичної сцени стало одним із найяскравіших прикладів відродження забутої творчої спадщини.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.