Антоніо Сальєрі

Антоніо Сальєрі — італійсько-австрійський композитор і педагог епохи класицизму, народився 18 серпня 1750 року в Леньяґо і помер 7 травня 1825 року у Відні. Він відіграв ключову роль у розвитку венської опери кінця XVIII століття, очолював італійську оперну сцену та став капельмейстером при дворі Габсбургів. Написав багато опер, духовну й інструментальну музику, а серед його учнів: Бетховен, Шуберт, Ліст. Сальєрі зробив вагомий внесок у оперну драматургію, ансамбльну сцену й оркестровку.

Будучи учнем Флоріана Леопольда Гассмана та послідовником Кристофа Віллібальда Глюка, Сальєрі став одним із найвідоміших композиторів свого часу і протягом 36 років керував імператорською капелою, відповідаючи за музичне життя віденського двору. Він створив понад сорок опер, кантати, ораторії, меси, концертні та симфонічні твори, а також близько ста духовних композицій. Його опери відкривали такі театри, як міланська «Ла Скала» та «Каноббіана», а драматичні твори ставили в Парижі, Римі, Венеції та Мюнхені.

Сальєрі користувався великим авторитетом як педагог, навчивши понад шістдесят музикантів, серед яких Гуммель, Зюсмайр, Вейгль, Мошелес та Франц Ксавер Моцарт. Він очолював Товариство музикантів у Відні, керував хоровим училищем Товариства друзів музики й став першим директором новоствореної Венської консерваторії у 1817 році. Його діяльність як диригента сприяла популяризації творів як старших майстрів, так і молодих композиторів.

Хоч із ім'ям Сальєрі пов'язували легенду про нібито отруєння Моцарта, історичні дослідження багаторазово спростовували ці звинувачення, а в 1997 році суд офіційно визнав його непричетність. Сам композитор болісно переживав поширення цього міфу, що позначилося на його пізніх роках.

Після смерті Сальєрі його музика поступово зникла з репертуару, але у другій половині XX століття інтерес до неї відродився. Пожвавленню уваги сприяли нові постановки його опер у Європі та США, а також хвиля популярності, викликана п’єсою Пітера Шаффера «Амадей» і її кіноадаптацією.

Connections

This figure has 13 connections in the art history graph.