Бенедетто Марчелло

Бенедетто Марчелло був видатним італійським композитором, музичним письменником, юристом, державним діячем і поетом, народженим 24 липня 1686 року у Венеції. Походив зі знатної венеціанської родини та здобув репутацію одного з найосвіченіших людей Італії свого часу. Він був братом композитора Алессандро Марчелло, а в деяких своїх творах підписувався як Patrizio Veneto, підкреслюючи своє аристократичне походження. Його творчість і діяльність охоплювали як галузь музики, так і юриспруденцію та державне управління, що робить його однією з найяскравіших фігур культурного життя Венеціанської республіки XVIII століття.

Марчелло отримав ґрунтовну музичну освіту під керівництвом Франческо Гаспаріні та Антоніо Лотті, двох провідних композиторів свого часу. Попри бажання батька бачити його юристом, він зміг поєднати правничу кар’єру з музичною творчістю, а вже в молодості здобув визнання як один із найкращих композиторів Венеції. Його рання діяльність вирізнялася технічною майстерністю та тонким відчуттям поетичності, що згодом стане визначальною рисою його стилю.

Водночас він обіймав важливі державні посади. У 1711 році став членом Ради Сорока, а з 1730 року працював провіддитором у Пола. Клімат Істрії негативно вплинув на його здоров’я, тому після восьми років служби він був змушений полишити цю посаду й оселився в Брешії, де став папським камерґером. Незважаючи на навантаження, він не припиняв музичної діяльності.

Особливе місце в його житті посідали події, пов’язані з Розанною Скальфі, його ученицею та майбутньою дружиною. У 1728 році вони уклали таємний церковний шлюб, який, однак, не був визнаний світською владою Венеції через станова різницю. Після смерті Марчелло шлюб було офіційно оголошено недійсним, і Розанна у 1742 році подала позов проти його брата Алессандро з вимогою фінансової підтримки.

Як композитор Марчелло залишив надзвичайно об’ємну та різнопланову спадщину. Він створив понад 400 сольних кантат, 6 ораторій, більше 80 вокальних дуетів, 9 месс і близько 30 окремих церковних піснеспівів. Крім того, його перу належать 7 невеликих опер, 17 концертів, 7 симфоній для струнних і численні камерні твори — скрипкові, флейтові, клавірні та тріо-сонати. Його інструментальна музика відзначається виваженістю та винахідливістю й часто має вівальдійські риси, що підкреслює його місце серед провідних композиторів своєї епохи.

Найвідомішим твором Марчелло став цикл із 50 псалмів для одного-четирьох голосів та basso continuo, створений у 1724–1726 роках і виданий під назвою «Поетично-гармонічне натхнення» (Estro poetico-armonico). Парафрази біблійних текстів були виконані за поетичними версіями його друга Дж. Джустініані. Ця збірка відома також тим, що одинадцять псалмів містять мелодії, записані композитором під час відвідувань синагог Венеції. Ці наспіви — одні з найдавніших нотованих джерел ашкеназької та сефардської музичної традиції, що робить цикл важливою пам’яткою також в історії юдейської літургійної музики. Видання твору здобуло популярність за межами Італії та було високо оцінене, зокрема, Чарльзом Авісоном.

Не менш відомим є і його сатиричний трактат «Модний театр» (Il Teatro alla moda), опублікований анонімно у 1720 році. У ньому Марчелло висміював штампи італійської опери, спрямовуючи критику не проти жанру загалом, а проти неохайності й зловживань, що укорінилися в театральній практиці того часу. Особливо гостро він виступав проти співаків-кастратів, яких вважав уособленням найгірших проявів тодішньої оперної традиції.

У його літературній спадщині також виділяється памфлет «Дружні листи», у якому він сатирично критикує один з творів Лотті. Частина його кантат була написана для близької йому жінки, що додає його творчості особистісного відтінку.

Марчелло помер 24 липня 1739 року у Брешії від туберкульозу, у день свого п’ятдесят третього народження. Його смерть стала значною втратою для італійської культури, однак його музична і літературна спадщина продовжує мати велике значення. На честь композитора названа Венеціанська консерваторія, а також одна з римських вулиць, що підтверджує його визначний внесок у європейську музичну історію.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.