Бернардо Пасквіні

Бернардо Пасквіні — італійський композитор, клавесиніст і органіст доби бароко, народився в Масса-е-Коцциле (Тоскана). Він обіймав значущі посади в Римі, був під опікою родини Боргезе та королеви Кристіни Шведської. У його творчості — опери, ораторії, кантати і клавірні твори; його вважають одним з найважливіших італійських композиторів клавірної музики між Фрескобальді і Доменіко Скарлатті.

Пасквіні народився 7 або 8 грудня 1637 року та отримав ранню музичну освіту в Антоніо Честі та Лорето Вітторіо, а також у Маріотто Боччантіні. У тринадцятирічному віці переїхав до Феррари, де вже в шістнадцять років став органістом престижної Accademia della Morte, після чого 1657 року перебрався до Рима. Тут він служив органістом у церкві Санта-Марія-ін-Валлічелла, а згодом у базиліках Санта-Марія-Маджоре та Санта-Марія-ін-Ара-Коелі.

У Римі Пасквіні користувався покровительством не лише Боргезе, а й кардиналів Флавіо Кіджі, Бенедетто Памфілі та П'єтро Оттобоні. Для королеви Христини він створив не тільки оперу Dov'è amore è pieta (1679), а й інші сценічні твори, зокрема L'Alcasta (1673) та Il Lisimaco (1681), вирізняючись пишними посвятами й актуальною тематикою. Між 1671 і 1692 роками він написав щонайменше шістнадцять опер, п'ятнадцять ораторій і близько сімдесяти кантат, значну частину яких ставили у різних містах Італії.

Пасквіні був знаним педагогом, серед його учнів — Томмазо Бернардо Ґаффі та його небіж Феліче Бернардо Рікордаті, а також Георг Муффат, Йоганн Філіпп Кріґер, Джузеппе Фаббріні, Флоріано Арресті та інші провідні музиканти епохи. 1706 року він став членом Аркадійської академії разом з Кореллі та Алессандро Скарлатті, з якими часто співпрацював.

Його клавірна музика збереглася головно у чотирьох рукописних томах, створених між 1691 і 1708 роками та нині розташованих у Державній бібліотеці в Берліні й Британській бібліотеці. Серед відомих творів особливе місце займає Toccata con lo Scherzo del Cucco (1702), у якій композитор майстерно наслідує спів зозулі.

Пасквіні помер у Римі 22 листопада 1710 року і був похований у церкві Сан-Лоренцо-ін-Лучина, де його учень Ґаффі та небіж Рікордаті встановили надгробний монумент, що зберігся донині.

Connections

This figure has 4 connections in the art history graph.