Берта Маранц

Берта Соломонівна Маранц народилася 16 грудня 1907 року в Проскурові (нині Хмельницький, Україна) в родині великого цукрозаводчика та почесного громадянина Соломона Маранца. Не пізніше 1910 року сім'я переїхала до Одеси, де й розпочалося її творче життя. Вона навчалася у відомої педагогині Берти Михайлівни Рейнгбальд, у якої також здобували освіту Еміль Гілельс, Тетяна Гольдфарб, Людмила Сосіна та інші видатні музиканти. В Одесі Берта Маранц також працювала концертмейстеркою у знаменитого Петра Соломоновича Столярського, виступаючи з такими його учнями того часу, як Давид Ойстрах, Борис Гольдштейн та Михайло Фіхтенгольц.

Згодом, закінчивши Московську консерваторію у класі Генріха Нейгауза, вона стала однією з найяскравіших його учениць. Нейгауз завжди пишався нею і вважав її «окрасою своєї школи». Берта Маранц стояла біля витоків створення двох найбільших консерваторій Росії — у Свердловську та в Горькому, де вона пропрацювала все своє життя. За роки роботи в цих вишах вона виховала понад 200 піаністів, серед яких були лауреати міжнародних конкурсів, професори, доктори та кандидати наук, тим самим зробивши вагомий внесок у розвиток вітчизняного піанізму.

Маранц була блискучою, унікальною піаністкою, її концертне життя тривало понад 70 років. Вона володіла величезним класичним репертуаром, була чудовою виконавицею творів Бетховена та Шопена. У 1938 році на 2-му Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців у Москві вона отримала диплом і премію за найкраще виконання творів Бетховена. Протягом усього свого творчого шляху вона активно пропагувала сучасну музику.

Берта Маранц виступала з такими диригентами, як Г. Себастіан, Т. Ханнікайнен, І. Мусін, Р. Баршай, М. Паверман, Г. Юдін, В. Дударова, І. Гусман, А. Скульський та інші. Вона також постійно виступала як камерна виконавиця та концертмейстерка. Протягом багатьох років її партнерами на сцені були Давид Ойстрах, Борис Гольдштейн, Михайло Фіхтенгольц, Зоя Лодій, Дебора Пантофель-Нечецька, Ніна Дорліак, Георгій Цомик, Олександр Броун та інші.

Виконавська та педагогічна діяльність Б. С. Маранц отримала найвищу оцінку від видатних музикантів, серед яких її авторитет був незаперечним. Заслужена діячка мистецтв РРФСР (1972). Навіть в останні роки життя вона могла блискуче зіграти напам'ять практично будь-який твір. Вона померла 4 травня 1998 року і похована в Нижньому Новгороді. Її чоловіком був Семен Соломонович Бендицький (1908–1993), піаніст і професор музики. Будинок, де народилася Берта Маранц, зберігся; нині там розташований театр ляльок. До 100-річчя з дня її народження була видана книга «Берта Маранц. Грати? Обов'язково грати!».

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.