Борис Струве

Борис Олександрович Струве (справжнє прізвище Крюденер-Струве) — російський музикознавець, віолончеліст і педагог. Народився в родині депутата Державної Думи барона Олександра Амандовича Крюденера-Струве. Освіту здобував в Імператорській Миколаївській Царськосельській гімназії, яку закінчив зі срібною медаллю, а згодом навчався в Петроградському університеті та Військово-медичній академії, хоча й не закінчив їх. Гри на віолончелі навчався у видатних педагогів Леонтія Піорковського та Євгена Вольф-Ізраеля.

З 1922 року Струве розпочав концертну діяльність у Ленінградській державній академічній капелі, а з 1925 року присвятив себе науковій роботі. З 1931 року він викладав історію та теорію смичково-струнного виконавства в Ленінградській консерваторії, де у 1935 році отримав звання професора, а в 1940 році захистив докторську дисертацію з мистецтвознавства. Під час Другої світової війни перебував в евакуації в Ташкенті, де досліджував узбецьку музичну культуру. Серед його учнів були такі відомі діячі, як Л. Гінзбург та Л. Раабен.

Наукова спадщина Бориса Струве охоплює значну кількість методичних праць, присвячених природі гри на смичкових інструментах, техніці вібрації, постановці рук та профілактиці професійних захворювань музикантів. Як історик музики він глибоко вивчав походження інструментів скрипкового та віольного сімейств, опублікувавши фундаментальні дослідження «Нариси з історії смичкових інструментів» та «Передісторія скрипки й віоли». Помер учений 29 квітня 1947 року в Ленінграді.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.