Карл Нільсен

Карл Август Нільсен (9 червня 1865, Нерре Ліндельс поблизу Оденсе — 3 жовтня 1931, Копенгаген) — данський композитор, скрипаль, диригент і музичний педагог, один із найвизначніших діячів данської культури. Його вважають основоположником сучасної данської композиторської школи.

Нільсен народився в селі Нерре Ліндельс на острові Фюн. Батько працював маляром, але також грав на скрипці та корнеті й часто супроводжував сільські свята. У восьмирічному віці Карл почав навчатися гри на скрипці; до цього часу належать і перші спроби композиції.

У чотирнадцять років він потрапив до полкового оркестру міста Оденсе, де опанував горн і тромбон, не припиняючи занять на скрипці, і прослужив там чотири роки. У травні 1883 року Нільсен відвідав Копенгаген і познайомився з провідними данськими музикантами, зокрема з композитором Нільсом Гаде, який схвально відгукнувся про його твори (фортепіанне тріо g-moll, струнний квартет d-moll і скрипкова соната G-dur) та порадив вступити до Королівської академії музики. В академії він навчався гри на скрипці у Вальдемара Тофте, а теорії музики — у Гаде; після завершення навчання 1886 року розпочав самостійний творчий шлях.

1891 року Нільсен отримав посаду скрипаля в оркестрі Данської королівської опери, що забезпечило стабільний заробіток. У 1890-х він подорожував Німеччиною, Францією та Австрією, знайомився з музикою Ріхарда Вагнера й Ріхарда Штрауса, зустрічався з Йоганнесом Брамсом, Ферруччо Бузоні, Едвардом Мунком та іншими діячами культури. До цього часу належать його перші великі композиції: Перша симфонія g-moll, кантата «Hymnus Amoris», три струнні квартети та низка фортепіанних творів, які спочатку не мали значного успіху. 10 травня 1891 року він одружився з данською скульпторкою Анне Марі Бродерсен, яка взяла його прізвище й стала під ним всесвітньо відомою.

Новий етап творчості розпочався з 1901 року: Нільсен написав свою першу оперу «Саул і Давид» та Другу симфонію «Чотири темпераменти». На початку XX століття розгорнулася його диригентська діяльність, що тривала до кінця життя; 1906 року він диригував на першій постановці власної опери «Маскарад» за сюжетом комедії драматурга XVIII століття Людвіга Гольберга.

Від початку 1910-х ім’я композитора стало відомим у Європі завдяки Третій симфонії («Sinfonia Espansiva») та Скрипковому концерту. Він отримав запрошення диригувати симфонічними концертами в Ґетеборзі, де працював кілька років. У цей період Нільсен звертався до фольклору та духовної музики, створював обробки народних пісень. Вершинами його творчості вважають Четверту симфонію («Незгасиме», 1916) і П’яту симфонію (1922), написані під враженням від Першої світової війни; П’ята симфонія стала однією з найноваторськіших праць і позначила перехід до пізнього періоду.

З 1916 року Нільсен викладав у Копенгагенській академії музики. Останнє десятиліття життя (1921—1931) позначене появою Квінтету для духових інструментів, концертів для флейти та кларнета з оркестром, Шостої («Простої») симфонії, а також низки хоральних і органних творів. Після інфаркту 1925 року він був змушений скоротити концертні виступи, проте продовжував композиторську роботу; того ж року видав збірку критичних есе «Жива музика», а 1927 року — автобіографічну книгу «Дитинство на Фюні», екранізовану 1994 року Еріком Клаусеном.

Нільсен помер 3 жовтня 1931 року й був похований на Західному кладовищі Копенгагена; 1945 року поруч поховали його дружину. На його честь названо головну концертну залу в Будинку концертів Оденсе — основний майданчик Симфонічного оркестру Оденсе; з 1980 року в Оденсе проводять Міжнародний конкурс імені Карла Нільсена за участю молодих скрипалів, флейтистів, кларнетистів та органістів з різних країн.

Композитор є автором понад 160 творів; центральне місце в його спадщині посідають шість симфоній (найвідоміші — Четверта та П’ята), у яких найповніше розкриваються його естетичні позиції та світобачення, а також простежується еволюція стилю. Важливу роль відіграє жанр концерту: Скрипковий концерт (1911) належить до середнього періоду й зазнає впливу романтичної традиції, а концерти для флейти (1926) і кларнета (1928) досі входять до репертуару виконавців. Нільсен вважав однією з найважливіших своїх праць опус 58 «Commotio», а в Данії широко відомі також його камерні та вокальні твори.

У 1998—2009 роках у видавництві W. Hansen (Копенгаген) вийшло повне критичне зібрання музичних творів Нільсена в 32 томах. Повні цикли його симфоній здійснили численні диригенти, серед яких Пааво Берглунд, Герберт Блумстедт (двічі), Дуглас Босток, Осмо Вянскя, Алан Гілберт, Колін Девіс, Теодор Кучар, Сакарі Орамо, Геннадій Рождественський, Еса-Пекка Салонен, Юн Стургордс, Оле Шмідт, Міхаель Шенвандт, Нееме Ярві, Пааво Ярві та інші.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.