Карл Цельтер

Карл Фрідріх Цельтер був німецьким композитором і музичним педагогом, який народився 11 грудня 1758 року в Берліні. Він походив із родини каменяра і спочатку опанував ремесло свого батька, отримавши у 1783 році професійний патент, що дозволяв йому взяти участь у сімейному підприємстві. Попри технічну спеціальність, він із юності виявляв потяг до музики та здобував музичну освіту самостійно.

У 1780 році Цельтер почав навчатися у Карла Фрідріха Христиана Фаша, засновника Берлінської Пісенної академії. Учитель справив на нього значний вплив, і після смерті Фаша у 1800 році саме Цельтер очолив академію. Уже наступного року він опублікував біографію свого наставника, засвідчивши глибоку повагу до його музичної спадщини.

Паралельно з роботою в академії Цельтер з 1791 року грав в оркестрі Театру на Жандарменмаркт, що дозволило йому поглибити практичні виконавські навички. У 1809 році він заснував при Пісенній академії школу інструменталістів Ripienschule, спрямовану на розвиток оркестрового музикування. Того ж року він створив перший у Берліні лідертафель і був обраний професором Берлінської академії мистецтв.

Творча спадщина Цельтера є значною і включає понад 200 пісень, серед яких 75 написані на вірші Йоганна Вольфганга Ґете. Цельтер познайомився з Ґете у 1802 році, і між ними зав’язалася дружба, що тривала до кінця життя композитора. Окрім того, він створив концерт для альта з оркестром, фортепіанні композиції, духовні та світські хорові твори, зокрема кантату «Der Mensch geht eine dunkle Strasse» (1811), а також театральну музику. Відомо, що його концерт для альта виконувався вже у 1779 році, що свідчить про раннє формування його композиторської майстерності.

Цельтер був одним із перших активних популяризаторів музики Йоганна Себастьяна Баха. Це захоплення передалося його учневі Феліксу Мендельсону, якого Цельтер підтримував і високо цінував з ранніх років. Під його заступництвом у 1829 році Мендельсон здійснив історичне відновлення «Страстей за Матвієм» Баха в стінах Пісенної академії, що започаткувало широку реабілітацію спадщини композитора в Європі. Хоча Мендельсон сподівався успадкувати керівництво Пісенною академією після смерті наставника, цю посаду отримав Карл Фрідріх Рунгенгаген.

Серед інших учнів Цельтера були Джакомо Мейєрбер, Отто Ніколаи, Генріх Дорн, Едуард Грель, брати Едуард і Юліус Ріци, Генріх Зусман, Карл Фрідріх Рунгенгаген, Карл Ебервейн, Фанні Мендельсон та інші, що свідчить про великий вплив Цельтера як педагога.

Особисте життя Цельтера було позначене двома шлюбами. Першою його дружиною була Софія Елеонора Фльоріке, а після її смерті у 1796 році він одружився з оперною співачкою Юлією Паппріц, відомою як солістка Берлінської опери, яка прожила до 1806 року. Значний інтерес становлять також його автобіографічні записи, які у 1861 році видав його онук Вільгельм Ринтель, син дочки Цельтера від першого шлюбу.

До родинної спадщини композитора додається твердження, що одним із його прямих нащадків є англійський скрипаль Деніел Гоуп, що підкреслює тривалість культурного та історичного впливу родини Цельтера. Після смерті 15 травня 1832 року в Берліні композитора було поховано при церкві Святої Софії. Його образ пізніше з’явився у романі Елізабет Сари Шеппард «Charles Auchester», де Цельтера зображено у вигаданому персонажі Аронаха.

Connections

This figure has 5 connections in the art history graph.