Шарль Тома

Шарль Луї Амбруаз Тома — французький композитор, переважно оперний, та музичний педагог. Його найкращі опери «Міньйон» і «Гамлет» посідали чільне місце в міжнародному оперному репертуарі кінця XIX і початку XX століть, хоча пізніше втратили колишню популярність. Протягом чверті століття, з 1871 року, він очолював Паризьку консерваторію. Незважаючи на консерватизм, виховав таких значних талантів, як Жуль Массне і Теодор Дюбуа.

Музичні здібності Тома виявив ще з чотирирічного віку, займаючись під керівництвом батька, відомого в Меці вчителя музики. До десяти років він вже чудово володів фортепіано і скрипкою. Після смерті батька переїхав до Парижа, де навчався в консерваторії у Дурлена, Лесюера та Калькбреннера, майже щороку отримуючи премії та, зрештою, Велику Римську премію. Як лауреат, прожив три роки на віллі Медічі, де складав камерну музику і романси, спілкувався з Берліозом та Енгром, і серйозно захопився оперним мистецтвом.

У 1837 році була поставлена перша комічна опера Тома «Подвійна драбина», високо оцінена Берліозом. Всього він написав понад 20 опер. Перший великий успіх принесла одноактна опера «Каїд» (1849) — яскрава пародія на Россіні. Згодом з'явилися два найвідоміші твори композитора — лірична опера «Міньйон» (1866) і велика опера «Гамлет» (1868), які обійшли всі сцени Європи. Також він написав балети «Циганка», «Бетті» і «Буря», опери «Раймон», «Сон літньої ночі», «Франческа да Ріміні», кантати, марші, квінтети та інше.

З 1852 року Амбруаз Тома викладав у Паризькій консерваторії, а після смерті Даніеля Обера в 1871 році зайняв пост її директора. Повністю віддавшись педагогічній діяльності, він майже перестав писати музику. Тома модернізував організацію закладу і розширив навчальну програму, але насаджував консервативну музичну ідеологію, виступаючи проти сучасних впливів та не допускаючи до викладання композиторів-новаторів. Був членом Інституту Франції та очолював комісію, за рекомендацією якої державним гімном було оголошено «Марсельєзу».

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.