Денис Мацуєв

Денис Леонідович Мацуєв (народився 11 червня 1975 року в Іркутську) — російський піаніст-віртуоз і громадський діяч, представник традицій російської фортепіанної школи, відомий поєднанням новаторства й класичних виконавських засад. Лауреат XI Міжнародного конкурсу імені П. І. Чайковського (1998), народний артист РФ (2011), лауреат Державної премії РФ (2009), а також відзначений званнями народного артиста Республіки Башкортостан (2024) і Республіки Татарстан (2025).

Народився в музичній родині: батько Леонід Вікторович Мацуєв був композитором і піаністом, автором музики до багатьох вистав іркутських театрів; мати Ірина Дмитрівна Гомельська — викладачка гри на фортепіано. Дід Дмитро Леонідович Гомельський працював перкусіоністом в оркестрі Іркутського цирку. Початкову музичну освіту Мацуєв отримав у бабусі Віри Альбертівни Раммуль; навчався в Іркутську у середній школі № 11 і в школі мистецтв.

У 1991 році разом із сім’єю переїхав до Москви й вступив до Центральної музичної школи при Московській державній консерваторії. Того ж року став лауреатом Міжнародного благодійного громадського фонду «Нові імена», завдяки чому гастролював із концертами більш ніж у 40 країнах. У 1994 році вступив до Московської державної консерваторії, де навчався у А. А. Насєдкіна та С. Л. Доренського; відтоді активно виступав у програмах фонду «Нові імена», які вів Святослав Белза, що опікувався молодим музикантом.

У 1995 році Мацуєв став солістом Московської державної філармонії. Широку міжнародну відомість здобув після отримання Першої премії XI Міжнародного конкурсу імені П. І. Чайковського в 1998 році. Від початку XXI століття він належить до найпопулярніших піаністів свого часу; з 2004 року представляє щорічний персональний абонемент «Соліст Денис Мацуєв», у межах якого виступає з провідними оркестрами Росії та зарубіжжя.

Серед партнерів Мацуєва в абонементних і концертних програмах називалися Симфонічний оркестр Артуро Тосканіні (з Лоріном Маазелем), Симфонічний оркестр Маріїнського театру (з Валерієм Гергієвим), флорентійський Maggio Musicale (із Зубіном Метою), Російський національний оркестр (під орудою Михайла Плетньова, а також із Семеном Бичковим, Джанандреа Нозедою, Пааво Ярві), а також Володимир Співаков як соліст і диригент Національного філармонічного оркестру Росії. У різні роки він співпрацював із багатьма диригентами, серед яких Юрій Темірканов, Володимир Федосєєв, Валерій Гергієв, Юрій Башмет, Маріс Янсонс, Курт Мазур, Чон Мьон Хун та інші.

Піаніст виступав з оркестрами США, Німеччини, Франції та Великої Британії, а також із низкою європейських колективів, зокрема оркестром театру La Scala, Віденським симфонічним, Роттердамським філармонічним, Будапештським фестивальним та Європейським камерним оркестром. У публічних рейтингах порталу ranker.com Мацуєв посідав 36-те місце (2015), 30-те (2019) і 49-те (2024) серед найкращих піаністів сучасності (у переліку враховано також віртуозів недавнього минулого).

Значну частину діяльності Мацуєв присвячує культурним і благодійним ініціативам, прагнучи популяризувати філармонічне мистецтво в регіонах і зацікавлювати молодь музикою. Він керує програмами підтримки обдарованих дітей, проводить дитячі та юнацькі конкурси й фестивалі, зокрема «Зірки на Байкалі» (проводиться з 2004 року) та Crescendo (з 2005 року). Мацуєв продовжив співпрацю з фондом «Нові імена» як його президент, а також є арт-директором фонду імені Сергія Рахманінова; у 2006 році увійшов до Ради з культури і мистецтва при президентові Росії. У 2011 році став почесним професором МДУ та відкрив в Іркутську камерний зал «Дім музики Дениса Мацуєва».

У 2012 році очолив Громадську раду при Міністерстві культури РФ; у 2013—2014 роках брав участь у благодійних концертах на користь постраждалих від повені на Далекому Сході Росії. З 2014 року реалізує акцію «Рояльний рух», презентуючи нові роялі та виступаючи в різних регіонах; того ж року виступив на церемонії закриття XXII зимових Олімпійських ігор у Сочі. Водночас його політичні заяви й підтримка анексії Криму (2014) спричинили суспільні протести щодо гастролей у США; у 2022 році було оголошено про припинення співпраці з ним і Валерієм Гергієвим у зв’язку з підтримкою ними політики Володимира Путіна, а Латвія заборонила Мацуєву в’їзд через підтримку вторгнення в Україну.

Серед помітних записів у його дискографії згадуються альбоми та концертні проєкти, присвячені музиці Стравінського, Чайковського, Шостаковича, Рахманінова, Ліста, Гершвіна, Прокоф’єва, зокрема записи з Маріїнським оркестром під орудою Валерія Гергієва та з Російським національним оркестром під орудою Михайла Плетньова. Мацуєв також є частим гостем телепередач на російському телебаченні.

У приватному житті Мацуєв захоплюється джазом і спортом (футболом, тенісом, боулінгом), є вболівальником московського «Спартака». Дружина — Катерина Шипуліна, прима-балерина Великого театру; донька Анна народилася 31 жовтня 2016 року. Серед родинних зв’язків згадуються спорідненість із диригентською родиною Юровських та піаністкою Марією Дрибінскі (Юровською).

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.