Едуард Раппольді

Едуард Раппольді був австрійським скрипалем і диригентом, народженим 21 лютого 1839 року у Відні. З раннього дитинства він одночасно опановував гру на фортепіано та скрипці, а вже у семирічному віці дав свій перший публічний концерт на обох інструментах, виконуючи також власні ранні композиції. Його справжнє прізвище було Раппольд, однак у подальшій творчій діяльності він послуговувався формою Раппольді.

Після короткого періоду навчання у Леопольда Янси та Йозефа Бьома Раппольді продовжив освіту в Консерваторії Віденського товариства друзів музики під керівництвом Георга Хельмесбергера. Згодом він також вивчав композицію та теорію музики у Симона Зехтера й Фердинанда Гіллера. У 1854–1861 роках Раппольді грав у оркестрі Віденської придворної опери, а впродовж 1850-х здійснив низку сольних турне Австро-Угорщиною, Німеччиною, Бельгією та Нідерландами, утвердившись як віртуозний скрипаль.

У 1861–1866 роках він працював концертмейстером Німецької опери в Роттердамі під керівництвом Германа Леві, який також консультував його у сфері композиції. У цей період Раппольді керував струнним квартетом, у складі якого виступав, зокрема, Ян Гржималі. Його диригентська діяльність продовжилась у Любеку, Штеттині та Брауншвейгу, а в 1869–1870 роках він працював у Німецькому театрі Праги. У 1870 році він познайомився з піаністкою Лаурою Карер, з якою одружився чотири роки потому.

У 1871–1877 роках Раппольді проживав у Берліні, де викладав у Королівській вищій школі музики під проводом Йозефа Йоахіма. Він не лише навчав студентів, а й замінював Йоахіма під час його відсутностей, співпрацюючи поруч із Генріхом де Аною. З 1876 року він здобув звання професора та грав на альте у квартеті Йоахіма, беручи участь у важливих прем’єрах, серед яких – Другий струнний квартет Йоганнеса Брамса.

У 1877–1898 роках Раппольді обіймав посаду концертмейстера Саксонської придворної капели в Дрездені. Паралельно він організовував камерні концерти, що користувалися великим успіхом, виконуючи, зокрема, твори Йоганна Себастьяна Баха для соло-скрипки. Він також очолював струнний квартет у Дрездені, з яким здійснив повні цикли виконання квартетів Людвіга ван Бетговена, включно з «Великою фугою» Op. 133, у сезонах 1888–1889 та 1892–1893 років, що на багато років випередило подібний цикл квартету Йоахіма. У цей період Раппольді був королівсько-саксонським професором Дрезденської консерваторії, яка нині відома як Вищий музичний заклад імені Карла Марії фон Вебера.

Особливе місце в його творчості займали виступи в дуеті з дружиною, піаністкою Лаурою Раппольді-Карер, з якою він у 1881 році здійснив гастролі у Великій Британії. Подружжя виховало п’ятьох дітей, серед яких відомий скрипаль Адріан Раппольді.

Як педагог Раппольді працював у Консерваторії Кранца, де виховав чимало учнів, серед яких відомі музиканти Моріс Сонс та Гуго Калсоу. Його педагогічна діяльність була високо оцінена сучасниками завдяки поєднанню ґрунтовної технічної школи та глибокого музичного розуміння.

Як композитор Едуард Раппольді створив дві симфонії, кілька струнних квартетів, дві скрипкові сонати, фортепіанну сонату та близько тридцяти пісень. У деяких джерелах ці симфонічні твори також згадуються як «малі симфонії», що відображає їх камерний характер. Його творчість, хоч і менш відома у широких колах, відзначається поєднанням класичних традицій із романтичним виразом.

Він помер 16 травня 1903 року в Дрездені у віці 64 років, залишивши по собі вагомий внесок у розвиток європейського музичного мистецтва XIX століття.

Connections

This figure has 9 connections in the art history graph.