Едуард Ріц

Едуард Теодор Людвіг Ріц (17 жовтня 1802, Берлін — 23 січня 1832) — німецький скрипаль. Він походив з музичної родини: був сином альтиста Йоганна Фрідріха Ріца та старшим братом композитора Юліуса Ріца.

Початкову музичну освіту здобув у батька, згодом брав уроки у П’єра Роде. Теорію та композицію вивчав під керівництвом Карла Фрідріха Цельтера, зокрема в Берлінській співочій академії, де Ріц нерідко співав тенорові партії.

Як соліст дебютував 1818 року. У 1819–1825 роках грав у Берлінському придворному оркестрі й з часом обійняв посаду концертмейстера, однак згодом через конфлікт із капельмейстером Спонтіні подав у відставку.

1819 року Ріц став першим учителем скрипки десятирічного Фелікса Мендельсона; між учнем і педагогом склалися дружні стосунки, що тривали до смерті Ріца і частково продовжилися через його молодшого брата. Ранній Скрипковий концерт Мендельсона ре мінор (1822) присвячено Ріцу; припускають, що саме він виконав твір уперше, хоча достовірних свідчень про це не збереглося. Надалі Мендельсон присвятив Ріцу також кілька ансамблевих творів.

У 1826 році Ріц заснував інструментальний ансамбль Філармонічного товариства, пов’язаний із Берлінською співочою академією під орудою Цельтера, і керував ним до кінця життя. Зокрема, він був концертмейстером оркестрового складу, що 11 березня 1829 року взяв участь у виконанні «Страстей за Матвієм» Й. С. Баха — концерті, організованому з ініціативи Мендельсона і вважається початком відродження популярності бахівської музики.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.