Еллі Ней

Еллі Ней (27 вересня 1882, Дюссельдорф — 31 березня 1968, Тутцинг) — німецька піаністка та музична педагогиня, відома насамперед як інтерпретаторка творів Людвіга ван Бетховена і Йоганнеса Брамса.

Народилася в родині сержанта Якобуса Ней та вчительки музики Анни Ней. Музичні заняття розпочала в Бонні під керівництвом Леонгарда Вольфа, далі навчалася в Кельнській консерваторії у Ізидора Зайсса і Франца Вюльнера, а згодом удосконалювала майстерність у Теодора Лешетицького та Еміля фон Зауера.

У 19 років стала лауреаткою «Премії Мендельсона» міста Берліна, а в 20 років отримала «Премію Ібаха» в Кельні. Після завершення навчання у Відні викладала в Кельнській консерваторії в 1904–1907 роках і паралельно розвивала кар’єру концертної піаністки.

1907 року познайомилася зі скрипалем Віллемом фон Гоогстратеном, а 1911 року одружилася з ним (шлюб розпався 1927 року). Ней і фон Гоогстратен багато виступали дуетом у Німеччині та інших країнах Європи; у 1914–1921 роках вони також грали у складі фортепіанного тріо разом із Фріцом Райтцем.

1921 року Ней стала почесною членкинею Дому Бетховена (Beethoven-Haus) у Бонні, а 1927 року — почесною громадянкою міста Бонна. У 1920-х роках переважно жила і концертувала у США, зміцнивши світову репутацію видатної виконавиці Бетховена і Брамса; 1930 року повернулася до Європи.

1931 року з її ініціативи в Бонні заснували щорічний фестиваль «Народні бетховенські дні» (Volkstümliche Beethoventage), що проводився до 1944 року й став попередником сучасного Бетховенського фестивалю. 1932 року разом зі скрипалем Вільгельмом Штроссом і віолончелістом Людвігом Гьольшером вона заснувала ансамбль «Тріо Еллі Ней».

Еллі Ней підтримала встановлення в Німеччині фашистського режиму, 1 травня 1937 року вступила до НСДАП. Вона викладала в різних музичних навчальних закладах, зокрема в спеціальній консерваторії, створеній німцями в окупованому Кракові; під час війни часто виступала в військових шпиталях і 1943 року була нагороджена Хрестом воєнних заслуг 2-го ступеня. У 1939–1945 роках вела клас фортепіано в Зальцбурзькому Моцартеумі; також відомий її лист до Йозефа Геббельса із запитом, чи «очищені» вже Нідерланди від євреїв, після чого вона була готова погодитися на гастролі в цій країні.

Після завершення Другої світової війни протягом семи років їй було заборонено виступати, і лише 1952 року вона повернулася до активної концертної діяльності, яку продовжувала до останніх років життя. Того ж 1952 року стала почесною громадянкою муніципалітету Тутцинг у Баварії; там на її честь названо вулицю й установлено пам’ятник на набережній озера Штарнберг (пам’ятник був пошкоджений вандалами 11 лютого 2009 року).

У віці приблизно від 79 до 86 років Ней записала більшу частину свого репертуару. У день її 85-річчя місто Бонн організувало прийом за участю тодішнього федерального президента Генріха Любке.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.