Еміль Фрай

Еміль Фрай (нім. Emil Frey; 8 квітня 1889, Баден (Аргау), Швейцарія — 20 травня 1946, Цюрих) — швейцарський піаніст, композитор і музичний педагог.

Навчався у Женевській консерваторії в Отто Барблана, Віллі Реберга та Йозефа Лаубера, а згодом у Паризькій консерваторії у Габріеля Форе й Шарля-Марі Відора. Закінчивши курс у Парижі 1906 року з першою премією з фортепіано, вирушив до Берліна, а потім до Бухареста, де певний час працював придворним піаністом.

У 1910 році Фрай здобув першу премію на конкурсі імені Антона Рубінштейна в Санкт-Петербурзі за своє фортепіанне тріо. У 1912—1917 роках був професором сольного фортепіано в Московській консерваторії, а після революції в Росії повернувся до Швейцарії.

Відтоді й до смерті викладав у Цюрихській консерваторії; серед його учнів — зокрема Ніко Кауфман. У 1930-х роках Фрай нерідко виступав у складі фортепіанного дуету з молодшим братом Вальтером Фраєм.

Композиторська спадщина Фрая охоплює дві симфонії, концерти для фортепіано, скрипки та віолончелі, фортепіанний квінтет, струнний квартет, іншу камерну та вокальну музику, зокрема романс «Молитва» на вірші Лермонтова (1916). Йому також належить навчальний посібник «Усвідомлена й сформована фортепіанна гра та її технічні засади» (нім. Bewußt gewordenes Klavierspiel und seine technischen Grundlagen; 1933), а Перша фортепіанна соната Джордже Енеску присвячена Емілю Фраю.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.