Еміль Бланше

Еміль Робер Бланше (17 липня 1877, Лозанна — 27 березня 1943, Лозанна) — швейцарський музикант і альпініст. Він поєднував активну музичну діяльність із пристрастю до гірських сходжень, що з часом стало однією з головних сфер його життя.

Бланше був сином і учнем Шарля Бланше, органіста церкви Святого Франциска в Лозанні. Із 18 років навчався в Кельнській консерваторії у Густава Єнсена та Фрідріха Вільгельма Франке, здобуваючи професійну музичну підготовку.

У 1898 році вирушив до Берліна, щоб займатися під керівництвом Ферруччо Бузоні. У 1902—1904 роках виступав із концертами в Берліні, після чого повернувся до Лозанни, де зосередився також на педагогічній та організаційній роботі.

Він викладав у Лозаннській консерваторії, а в 1905—1908 роках був також її директором. У 1917 році пішов у відставку, аби повністю присвятити себе альпінізму, яким активно займався ще з 1901 року.

Як альпініст здійснив численні сходження в Альпах і відзначився першопроходженнями, зокрема вперше підкорив Рімпфішхорн північною стіною та Алечхорн південно-східною стіною. Його гірські досягнення стали важливою частиною особистої біографії поряд із музичною кар’єрою.

Бланше є автором понад сотні творів; серед них переважають фортепіанні п’єси, але також є пісні для голосу і фортепіано, кілька п’єс для скрипки та для органа. Він також написав книгу «Сучасна фортепіанна техніка» (Technique moderne du piano, 1935), присвячену питанням виконавської майстерності.

Концертштюк Бланше для фортепіано з оркестром було записано Кларою Хаскіл у 1947 році з Королівським філармонічним оркестром під орудою Томаса Бічема, що засвідчило інтерес до його музики в післявоєнний час. Йому були присвячені «Симфонічні варіації на тему Брамса» Рудольфа Ганца та Etude Macabre Леопольда Годовського, що підкреслює його авторитет у колі сучасників.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.