Енгельберт Гумпердінк
Енгельберт Гумпердінк був німецьким композитором, народженим 1 вересня 1854 року в місті Зігбург у Рейнській області королівства Пруссія. Його раннє захоплення музикою проявилося ще в дитинстві: він почав складати власні твори будучи дитиною, а вже у віці шести років розпочав навчання грі на органі. Виростав у родині Густава Гумпердінка, викладача місцевої гімназії, що сприяло розвитку його інтелектуальних та мистецьких здібностей.
У юні роки Гумпердінк активно включився в музичну діяльність. У 1867 році він створив свої перші зінгшпілі «Перлина» та «Клаудіна фон Вілла Белла». У 1869 році співав у церковному хорі в Падерборні, чим зміцнив свої вокальні та музичні навички. Формальну музичну освіту він здобув у Кельнській консерваторії під керівництвом Фрідріха Гернсгайма (1872–1876), а пізніше продовжив навчання у Мюнхенській королівській школі музики у класі Йозефа Райнбергера.
Після завершення навчання Гумпердінк отримав можливість жити в Римі як лауреат премії Мендельсона, що стало важливим етапом у його творчому становленні. Згодом він багато подорожував Італією, Францією та Іспанією, що розширило його музичний світогляд. Протягом двох років викладав у консерваторії Великого театру «Лісео» в Барселоні, де його педагогічний талант проявився найповніше.
Важливою віхою у житті композитора стала співпраця з Ріхардом Вагнером. З січня 1881 року він працював його асистентом у Байройті та допомагав під час підготовки до прем’єри «Парсіфаля». Вплив Вагнера був надзвичайно сильним і позначився як на творчому стилі Гумпердінка, так і на його подальшій композиторській і педагогічній діяльності.
У 1890 році Гумпердінка запросили на посаду професора Консерваторії Хоха у Франкфурті-на-Майні. Також він викладав у вокальній школі Юліуса Штокхаузена. Серед його учнів були такі помітні митці, як баскський композитор Андрес Ісасі та Лео Шпіс. Крім того, він навчав музиці Зігфріда Вагнера, сина свого славетного наставника.
Світову славу Гумпердінкові принесла опера «Гензель і Гретель», створена на сюжет казки та написана у стилістичній традиції «Мейстерзінгерів» Вагнера. Роботу над твором він розпочав у 1890 році, а завершив у 1893-му. Опера швидко стала надзвичайно популярною та ввійшла до різдвяного репертуару німецьких оперних театрів, ставши майже символом святкового сезону.
Ще однією важливою оперою композитора стали «Королівські діти» («Königskinder»), які вперше прозвучали у Нью-Йорку в 1910 році. Первісно твір був задуманий як мелодрама, прем’єру якої здійснили в Мюнхені у 1897 році. «Королівські діти» залишили вагомий слід в історії музики завдяки використанню техніки Sprechstimme — проміжної форми між мовленням і співом, яку пізніше розвинули Шенберг, Берг та інші авангардисти.
Окрім великих опер, Гумпердінк створив низку інших творів для театру. Він писав музику до постановок античних комедій Аристофана, зокрема «Жаб» і «Лісістрати», до кількох п’єс Шекспіра, а також до «Синьої пташки» Моріса Метерлінка. Його театральна музика вирізнялася тонким відчуттям драматургії та здатністю створювати виразний музичний простір навколо тексту.
Цікаво, що ім’я композитора згодом стало сценічним псевдонімом відомого естрадного співака Арнольда Дорсі, який узяв його у 1960-х роках. Це сприяло збереженню популярності прізвища Гумпердінка далеко за межами академічної музики.
Енгельберт Гумпердінк помер 27 вересня 1921 року в місті Нойштрелітц у вільній державі Мекленбург-Штреліц. Він залишив по собі значну музичну спадщину та репутацію одного з найяскравіших продовжувачів вагнерівської традиції, який водночас зумів розвинути власний неповторний стиль.
Connections
This figure has 8 connections in the art history graph.