Ерколе Бернабеи

Ерколе Бернабеи (близько 1622, Капрарола, Лаціо) був італійським композитором доби бароко, органістом, капельмейстером і диригентом, який здобув високу професійну репутацію як у Римі, так і при баварському дворі. Він навчався у видатного майстра Ораціо Беневолі, що визначило його музичний стиль і дало змогу увійти до кола провідних римських музикантів середини XVII століття.

У 1653–1665 роках Бернабеи працював органістом у римській церкві Сан-Луїджі-деї-Франчезі, де став наступником Луїджі Россі. У липні 1665 року був призначений маестро ді каппелла Латеранської базиліки, а надалі повернувся до Сан-Луїджі-деї-Франчезі як капельмейстер. Водночас він виконував обов’язки органіста в інших храмах Рима, зокрема з 1665 року в церкві Сан-Марчелло-аль-Корсо. Його активність у столиці папської держави була тісно пов’язана з церковною музичною традицією та популярністю багатоголосних вокальних форм.

Після смерті свого вчителя Ораціо Беневолі в 1672 році, за підтримки шведської королеви Христини, Бернабеи був призначений капельмейстером Ватиканської капели Джулія при соборі Святого Петра, де обіймав цю посаду у 1672–1674 роках. У 1674 році його учень Агостіно Стеффані вирушив до Баварії, і невдовзі сам Бернабеи отримав запрошення від курфюрста Фердинанда Марії. Переїхавши до Мюнхена, він посів місце Йоганна Каспара Керля і став капельмейстером придворного оркестру, залишаючись на цій посаді до кінця життя.

Творча спадщина Бернабеи охоплює меси, мотети, мадригали, офферторії для 4–16 голосів, а також кантати та інші духовні твори, що збереглися переважно в рукописах. До його доробку належать також опери для мюнхенської сцени, зокрема «La conquista del vello d’oro in Colco» (1674), «I portenti dell’indole generosa» (1675), «Il litigio del cielo e della terra» (1680) та «Erote ed Anderote» (1686), а також світські й духовні твори, серед яких «Concerto madrigalesco a tre voci diverse» (1669), «Sacrae modulationes» op. 2 (1691), дві меси для 16 голосів та понад два десятки духовних композицій.

Бернабеи мав тісні родинні зв’язки з музичним середовищем: його донька вийшла заміж за Джо Паоло Бомбарду, а син Джузеппе Антоніо Бернабеи став відомим композитором, який продовжив музичну традицію родини у Мюнхені. Помер композитор у Мюнхені 5 грудня 1687 року, залишивши значний внесок у розвиток церковної та придворної музики барокової Європи.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.