Фелікс Блуменфельд

Фелікс Михайлович Блуменфельд (7 [19] квітня 1863, Ковальовка, Херсонська губернія, нині в межах Кропивницького, Україна — 21 січня 1931, Москва) — піаніст, композитор і музичний педагог, заслужений діяч мистецтв Республіки (1927). Був братом композитора Сигізмунда Блуменфельда.

Народився в родині вчителя музики та французької мови Михайла Францовича Блуменфельда (1823—1883) і Марії Сигізмундівни Блуменфельд (у дівоцтві Шимановської). Навчався у Густава Нейгауза, одруженого з його старшою сестрою, тож Блуменфельд був дядьком Генріха Нейгауза; родинні зв’язки поєднували його також із Каролем Шимановським, який припадав йому двоюрідним небожем.

У 1880 році вступив до Санкт-Петербурзької консерваторії в клас Федора Штейна, композицію вивчав у Миколи Римського-Корсакова. Ще студентом здобув репутацію віртуоза з блискучим умінням читати з листа нові твори, завдяки чому став першим виконавцем багатьох фортепіанних творів П. І. Чайковського, М. А. Балакирева, А. К. Глазунова та інших сучасних композиторів на напівприватних музичних вечорах у Петербурзі. У 1883 році, коли Римський-Корсаков представляв завершену ним редакцію опери Мусоргського «Хованщина» на засіданні театрального комітету Петербурзьких імператорських театрів, фортепіанний супровід виконував Блуменфельд.

Консерваторію закінчив 1885 року із золотою медаллю; у документах екзаменаційної ради зберігся відгук: «Видатний у всіх відношеннях; понад те, приємна, цікава і симпатична особистість». Одразу після завершення навчання був запрошений викладати в консерваторії, а з 1897 року став професором; у 1905 році залишив консерваторію на знак солідарності зі звільненим Римським-Корсаковим. Паралельно широко виступав як піаніст і диригент.

Творче співробітництво пов’язувало Блуменфельда з Федором Шаляпіним, якому він багато акомпанував. У 1908 році під орудою Блуменфельда та з Шаляпіним у головній партії відбулася паризька прем’єра опери Мусоргського «Борис Годунов», що викликала захоплену реакцію французької преси. Однак того ж року Блуменфельд переніс інсульт, який призвів до паралічу правої руки, і надалі він був змушений обмежитися переважно педагогічною діяльністю.

У 1911 році він повернувся до Петербурзької консерваторії. У 1918 році переїхав до Києва і став професором Київської консерваторії, у 1920—1922 роках був її ректором (за іншими даними — у 1918—1922 роках). Від 1922 року працював професором Московської консерваторії.

Серед його учнів петербурзького періоду — Симон Барер, київського — Володимир Горовиць, Натан Перельман, Гліб Таранов, Олександр Гаук, московського — Олександр Цфасман; приватні уроки в нього брала Марія Юдіна. До пізніх учнів належать Марія Грінберг і Володимир Бєлов, який в останні роки життя Блуменфельда працював його асистентом.

Як композитор він є автором понад ста фортепіанних творів і п’ятдесяти романсів. Серед більших за масштабом композицій — Allegro de concert op. 7 та Симфонія c-moll op. 39. Широко відомим є також його етюд для лівої руки соло As-dur, op. 36.

Connections

This figure has 15 connections in the art history graph.