Фердинанд фон Хіллер
Фердинанд фон Хіллер був видатним німецьким піаністом, композитором, диригентом і педагогом, який народився 24 жовтня 1811 року у Франкфурті-на-Майні в заможній купецькій єврейській родині. Його батько, торговець тканинами Ісаак Хільдешейм, ще до народження сина змінив своє ім’я на Юстус Хіллер. Музичний талант хлопчика проявився дуже рано, і вже в дитинстві він отримав ґрунтовну підготовку у відомих викладачів Алоїса Шмідта, Філіппа Карла Гофмана та Георга Якоба Фолькоґвейлера.
У десятирічному віці, після створення першої композиції, Хіллер був направлений до Веймара, де став учнем Йоганна Гуммеля. Під його керівництвом юний музикант зосередився на композиції, брав участь у роботі над оперою «Марія Стюарт» і познайомився з Йоганном Вольфґанґом Ґете. Завдяки Гуммелю він досяг значних успіхів як піаніст і в 1827 році вирушив до Відня, де зустрівся з Людвігом ван Бетховеном та виконував його Перший квартет.
Після короткого повернення додому Хіллер у 1829 році переїхав до Парижа, де жив до 1836 року та викладав у музичній школі Шорона. Згодом він залишив педагогічну діяльність, а після смерті батька тимчасово повернувся до Франкфурта. У 1839 році в Мілані він представив свою оперу «La Romilda» й розпочав роботу над ораторією «Die Zerstörung Jerusalems», яка сьогодні вважається однією з його найкращих композицій.
Зиму 1839 року Хіллер провів у Лейпцигу, а в 1840–1841 роках перебував в Італії, де під керівництвом Джузеппе Баїні вивчав творчість старих майстрів. Повернувшись до Лейпцига, він активно концертував у Гевандгавзі та представив свою ораторію широкій публіці. Подальші подорожі до Італії надихнули композитора на створення нових опер, зокрема «Ein Traum» (1845) та «Conradin» (1847), поставлених у Дрездені.
У 1847 році Хіллер розпочав діяльність як диригент у Дюссельдорфі, а з 1850 року — у Кельні. Він також виступав в Італійській опері в Парижі у 1851 та 1852 роках. У Кельні Хіллер здобув особливе визнання як диригент Гюрценіх-оркестру та засновник Кельнської консерваторії, яка стала одним із провідних музичних навчальних закладів Німеччини.
У 1849 році він був обраний членом Королівської академії мистецтв у Берліні, а в 1868 році отримав почесний докторський ступінь Боннського університету. Його коло знайомств включало багатьох видатних діячів музичної культури XIX століття, зокрема Фридерика Шопена, Фелікса Мендельсона, Роберта Шумана, Ференца Ліста, Ріхарда Вагнера та Джузеппе Верді, з якими його пов’язували дружні стосунки.
Творча спадщина Хіллера налічує понад двісті музичних творів, серед яких шість опер, дві ораторії, численні кантати, камерні твори та популярний свого часу концерт для фортепіано. Він також зробив внесок у музикознавство, опублікувавши збірку листів Мендельсона та спогади про нього під назвою «Felix Mendelssohn-Bartholdy. Briefe und Erinnerungen» (Кельн, 1874).
У 1884 році Хіллер відійшов від активної діяльності, а 11 травня 1885 року помер у Кельні. Його життя та творчість залишили значний слід у європейській музичній культурі XIX століття, а його педагогічна та організаційна діяльність сприяла розвитку музичного життя Кельна та всієї Німеччини.
Connections
This figure has 7 connections in the art history graph.