Франческо Д’Аркаїс

Франческо Д’Аркаїс — італійський маркіз, журналіст, музичний критик та композитор, один із провідних музичних критиків XIX століття. Народився 15 грудня 1830 року в Кальярі на Сардинії, а помер 15 серпня 1890 року в Кастель-Гандольфо. У 1851 році він закінчив юридичний факультет Туринського університету, одночасно вивчаючи композицію під керівництвом Лауро Россі, і того ж року розпочав журналістсько-критичну діяльність. Д’Аркаїс співпрацював із провідними італійськими журналами та газетами — «La Rivista Contemporanea», «La Nuova Antologia di Firenze», «La Gazzetta Musicale», «Italia», «Il Trovatore di Milano», «Illustrazione Italiana».

З 1853 року він викладав у Флорентійському музичному інституті. Д’Аркаїс відстоював традиційну італійську оперу та скептично ставився до творчих напрямків за межами цієї традиції, зокрема до творчості Вагнера. Протягом багатьох років працював музичним критиком газети «Opinione», куди пізніше переїхав із Турина та Флоренції, зберігаючи свій вплив на музичне життя країни. Попри консервативні погляди, він виявляв інтерес не лише до оперної, а й до опереткової та симфонічної музики, активно сприяючи відродженню інструментальної спадщини італійської традиції та популяризуючи творчість Гайдна, Моцарта і Бетховена, чому присвятив працю «Studi di Beethoven» (1855).

Як композитор він створив комічну оперу «I Due Preceptori», що була поставлена 1858 року під час карнавалу в театрі Россіні в Турині та отримала схвальні відгуки. Надалі він здійснив ще кілька оперних спроб, однак не здобув значного успіху. Його критичні публікації відіграли помітну роль у формуванні музичної думки Італії після об’єднання.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.