Франческо Скарлатті

Франческо Скарлатті — італійський композитор і музикант епохи бароко, брат Алессандро Скарлатті та дядько Доменико Скарлатті. Народився 5 грудня 1666 року в Палермо, що тоді перебував під владою Неаполітанського королівства. Він навчався в місцевій консерваторії, а 17 лютого 1684 року став віолончелістом при королівському дворі Неаполя, де його призначення викликало суперечки серед місцевих музикантів і, ймовірно, відбулося не без впливу Алессандро, капельмейстера віце-короля Неаполя.

У 1690 році Скарлатті одружився з Розаліною Альбано, яка померла в 1706 році після народження п’ятьох дітей. Пізніше він подорожував Європою, перебував у Лондоні в 1719 році, імовірно на запрошення Георга Фрідріха Генделя, з яким познайомився раніше в Італії. Хоча про лондонський період відомо мало, вважається, що він працював у театральних оркестрах. Йому пропонували службу при дворі герцога Чандоського, однак він відмовився від цієї посади.

З 1724 року Скарлатті жив у Дубліні на посаді «Master of Musick» і, ймовірно, вдруге одружився з жінкою на ім’я Джейн. У дублінській пресі збереглося повідомлення про її втечу від чоловіка та застереження Скарлатті не визнавати її боргів. Остання згадка про композитора датується січнем 1741 року, коли він не зміг виступити через поганий стан здоров’я, після чого його слід у джерелах зникає.

До збережених творів належать великоформатні псалми та частини меси, серед яких «Dixit dominus» (Псалом 110), датований 1702 роком, псалом «Laetatus sum» (Псалом 122), фрагменти меси «Kyrie» та «Gloria» 1703 року, а також «Miserere» (Псалом 50/51). Більшість автографів зберігається в Бодліанській бібліотеці Оксфорда, тоді як авторизована копія «Miserere» знаходиться в Австрійській національній бібліотеці у Відні. Його творчість свідчить про мобільність барокових музикантів і поширення італійського стилю в європейських музичних центрах.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.