Франческо Валлотті

Франческо Антоніо Валлотті — італійський музичний теоретик, композитор і педагог, видатний представник духовної музики XVIII століття. Народився у Верчеллі 11 червня 1697 року, у 1716 році вступив до францисканського ордену, а в 1720 році був висвячений у священики. Навчався у Антоніо Калегарі в Падуї, де в 1728 році отримав посаду капельмейстера в базиліці Святого Антонія. Цю посаду він обіймав до самої смерті, формуючи музичне життя міста та впливаючи на розвиток італійської теоретичної школи. Він також працював з Джузеппе Тартіні, з яким поділяв наукові й творчі інтереси.

У ранні роки на його здібності звернув увагу падре Беккарія з Верчеллі, завдяки якому Валлотті був направлений на новіціят у Шамбері близько 1715 року. Після повернення до Савойї він вивчав філософію в Кунео та богослов’я в Падуї. У 1722 році почав служити органістом у базиліці Святого Антонія, а в 1730 році офіційно став маестро, успадкувавши цю посаду після Калегарі. Помер у Падуї 10 січня 1780 року.

У його творчості домінувала духовна музика: частини месс, латинські гімни, псалми, вечірня. Значна частина його творів залишилася неопублікованою і зберігається в рукописах. Серед збережених композицій — респонсорії для чотирьох голосів із чембало, цикли інтрóїтів для 5 і 8 голосів, 24 «Kyrie», 24 «Gloria» та 21 «Credo» для 4 і 5 голосів, 68 псалмів для різних складів, три версії «Dies Irae» та інші духовні твори. Валлотті також оркестрував 43 духовні композиції свого вчителя Калегарі та один інтрóїт Порти.

Головним науковим доробком Валлотті є багатотомна праця «Про наукову теорію та практику сучасної музики» (1779), у якій він запропонував оригінальну систему нерівномірної темперації: шість квінт, зменшених на одну шосту пифагорової коми, і шість чистих квінт. Ця система, близька до однієї з темперацій Т. Юнга, забезпечує різний ступінь наближення до ментонової, рівномірної та пифагорової інтонації залежно від тональності. «Темперація Валлотті» нині широко застосовується в автентичному виконанні барокової музики.

Серед його учнів — абат Фоглер та Л. А. Саббатіні.

Connections

This figure has 4 connections in the art history graph.