Франсуа Куперен

Франсуа Куперен (François Couperin; 10 листопада 1668, Париж — 11 вересня 1733, там само) — французький композитор, органіст і клавесиніст, один із найвизначніших представників французької музичної династії Куперенів. За видатну виконавську й композиторську майстерність сучасники називали його «Куперен Великий» (Couperin le Grand).

Музикою почав займатися під керівництвом батька, Шарля Куперена. Після смерті батька посів місце органіста в паризькій церкві Сен-Жерве. Досягнувши значних успіхів, згодом отримав посаду придворного органіста, а ще пізніше — також придворного клавесиніста.

У 1693—1695 роках разом з іншими музикантами придворної Королівської капели судився з Менестрандизою за право викладати музику без вступу до цієї давньої корпорації. У 1730 році вийшов у відставку, передавши своє місце дочці Маргариті-Антуанетті.

Основний корпус його спадщини написаний для клавесина і налічує понад 250 п’єс різного характеру, яким автор давав привабливі програмні назви, зокрема «Таємничі барикади» (Les barricades mystérieuses), «Тростини» (Les lis naissans), «Женці» (Les moissonneurs), «Маленькі вітряні млини» (Les petits moulins à vent), «Скарги малинівки» (Les fauvetes plaintives), «Метелики» (Les papillons). За характером ці твори часто є салонною розважальною музикою, а за жанром — переважно стилізаціями популярних світських танців (алеманда, куранта, сарабанда, гавот, жига та інші).

Окремі п’єси Куперен об’єднував у «сюїти» (ordres), а сюїти — у «книги» (livres). Було надруковано чотири такі книги (1713, 1717, 1722, 1730), що охоплюють 27 сюїт; клавесинні п’єси ще за життя автора здобули величезну популярність не лише у Франції, а й за кордоном.

Серед творів для інструментального ансамблю — «Королівські концерти» (Les concerts royaux, 1714; № 1–4), «Нові концерти, або Об’єднані смаки» (Nouveaux concerts ou Les goûts réunis, 1724; № 5–14) і «Апофеоз Люллі» (1725); згадуються, зокрема, Концерт № 8 соль мажор “Dans le goût théâtral” та Концерт № 9 мі мажор “Il ritratto dell’amore”. Він також писав церковну музику, зокрема дві органні меси та три «Темні утрені» (Leçons de ténèbres).

Куперен є автором навчального посібника «Мистецтво гри на клавесині» (L'art de toucher le clavecin, 1716; 2-га редакція 1717), до якого включив дев’ять власних творів: вісім прелюдій і одну алеманду. Хоч усі прелюдії послідовно тактовані, у післямові він пояснював, що тактування зроблено з навчальною метою як данину традиції, а виконувати їх слід «вільно», тобто на зразок неметризованих.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.