Фрідріх Калькбреннер

Фрідріх Вільгельм Міхаель Калькбреннер був німецьким піаністом і композитором, який значну частину життя провів у Франції та здобув європейську славу як виконавець, педагог і автор вправ для фортепіано. Він народився 7 листопада 1784 року в кареті під час подорожі між Касселем і Берліном у родині музиканта Кристіана Калькбреннера, який дав синові перші уроки музики та сприяв формуванню його ранніх здібностей.

У дитинстві Калькбреннер здобув раннє визнання: у шість років він виконав фортепіанний концерт Йозефа Гайдна для королеви Пруссії, а у восьмирічному віці вільно володів чотирма мовами. Його освіта, що проходила в Потсдамі та замку Рейнсберг, доповнювалася раннім знайомством із придворним музичним середовищем.

У 1798 році Калькбреннер вступив до Паризької консерваторії, де навчався у Луї Адана та студіював гармонію й композицію під керівництвом Шарля-Сімона Кателя. Він швидко виявив себе як обдарований піаніст: у 1799 році отримав другу премію з фортепіано, а наступного року першу. На початку XIX століття він активно гастролював, виступаючи в Німеччині, Англії та Франції, здобуваючи репутацію одного з провідних піаністів свого часу.

У 1803 році він продовжив навчання у Відні, де брав уроки контрапункту в Антоніо Сальєрі та Йоганна Георга Альбрехтсбергера, зустрічався з Гайдном і Бетховеном та грав дуети з Гуммелем. У 1805–1806 роках виступав у Берліні, Мюнхені та Штутгарті, зміцнюючи свою виконавську карʼєру.

У 1814–1823 роках він жив у Лондоні, де викладав і давав концерти, поглиблюючи своє вміння та розширюючи коло учнів. Тут Калькбреннер познайомився з «хіропластом» Йоганна Бернарда Логієра та разом із ним відкрив академію, що принесла йому значні статки й сприяла поширенню нового методу навчання гри на фортепіано. В Англії він також удосконалював техніку під впливом Ігнаца Мошелеса.

Повернувшись до Франції, Калькбреннер у 1824 році разом із Камілем Плейелем заснував фортепіанну фабрику, яка швидко набула світового визнання та стала одним із центрів фортепіанного виробництва в Європі. Згодом він створив у Парижі фортепіанну школу, що користувалася значною популярністю, насамперед серед аматорів. Серед його учениць була юна Арабелла Годдард, яка згодом стала видатною піаністкою.

Калькбреннер також співпрацював із Фридериком Шопеном, граючи з ним у чотири руки; однак Шопен відмовився стати його асистентом, і цю посаду зрештою обійняв Каміль Стаматі, майбутній відомий педагог. Сам Шопен присвятив Калькбреннеру свій перший фортепіанний концерт.

У 1830-х роках Калькбреннер очолював власну «фабрику віртуозів» і був одним з найпопулярніших піаністів Європи, доки його слава не почала поступатися Шопену, Тальбергу та Лісту. Він навчав учнів з різних країн, зокрема Марі Плейель, Луї Моро Готшалка та Камій Сен-Санса (через Стаматі), завдяки чому його методика вплинула на піанізм аж до XX століття.

Калькбреннер був плідним композитором: його концерти, рондо, фантазії, тріо для фортепіано зі струнними, дуети для фортепіано та скрипки, а також фортепіанні сонати мали великий успіх у публіки. Ще більшу славу йому приніс курс гри на фортепіано (1831), який залишався в друці до кінця XIX століття. Він також створив солофортепіанні транскрипції всіх девʼяти симфоній Бетховена, опубліковані у 1842–1844 роках, задовго до аналогічних робіт Ліста.

Фрідріх Калькбреннер помер 10 червня 1849 року в Анген-ле-Бен від холери, яку, імовірно, намагався лікувати самостійно. Похований він на паризькому кладовищі Монмартр, залишивши значний слід у розвитку фортепіанної педагогіки та виконавства першої половини XIX століття.

Connections

This figure has 4 connections in the art history graph.