Федір Стравінський

Федір Гнатович Стравінський (20 червня 1843 — 4 грудня 1902) — видатний оперний співак (бас), провідний соліст Маріїнського театру. Він народився в маєтку Новий Двір Мінської губернії. Його батько, Ігнатій, походив з польського шляхетського роду Сулима-Стравінських, а мати, Олександра Скороходова, була донькою російського поміщика. Згідно із законами імперії, Федір був охрещений у православну віру. Початкову освіту здобув у Ніжинському ліцеї, де співав у церковному хорі, а згодом навчався на юридичних факультетах в Одесі та Києві.

У 1869 році Стравінський вступив до Петербурзької консерваторії, де навчався у класі Камілло Еверарді. Після закінчення навчання у 1873 році він дебютував на сцені Київського оперного театру, де працював до 1876 року. Наступні 26 років, аж до самої смерті, співак був солістом Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. Його діяльність стала яскравою сторінкою в історії виконавського мистецтва: співак активно боровся з оперною рутиною, приділяючи виняткову увагу драматичному боку виконання — міміці, жестам, сценічній поведінці, а також гриму та костюму. Сучасники називали його гідним наступником Осипа Петрова.

Творчість Федора Стравінського стала важливою ланкою в розвитку оперного мистецтва; він вважається одним із найяскравіших попередників Федора Шаляпіна. У його репертуарі було 59 партій. Співак створив цілу галерею різнохарактерних образів, серед яких: Єрьомка та Олоферн («Вража сила», «Юдиф» Сєрова), Мефістофель (в однойменних операх Гуно та Бойто), Голова («Травнева ніч» Римського-Корсакова). Він був першим виконавцем ролей у низці опер Чайковського (Світліший у «Ковалі Вакулі», Дюнуа в «Орлеанській діві», Маміров у «Чародійці») та Римського-Корсакова (Мороз у «Снігуроньці»). Серед інших відомих ролей: Варлаам («Борис Годунов»), Мельник («Русалка»), Фарлаф («Руслан і Людмила»). Окрім роботи в театрі, він майстерно виконував епізодичні ролі та виступав у концертах.

Особливе місце в житті Стравінського займала українська культура. Він активно пропагував музику Миколи Лисенка, часто виконуючи партію Миколи в опері «Наталка Полтавка». Співак був палким шанувальником Тараса Шевченка, знав багато його творів напам'ять, а також збирав видання Квітки-Основ'яненка, Котляревського та Куліша. Його унікальна бібліотека користувалася популярністю серед бібліофілів. Крім того, Федір Гнатович позував Іллі Рєпіну для образу одного з козаків на знаменитій картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Помер співак у 1902 році в Санкт-Петербурзі. Спочатку був похований на цвинтарі Воскресенського Новодівичого монастиря, але в 1936 році його прах перенесли до Некрополя майстрів мистецтв Олександро-Невської лаври. Федір Стравінський залишив по собі цінні мемуари. Його мистецьку династію продовжили сини — всесвітньо відомий композитор Ігор та артист Маріїнського театру Гурій, а також онуки Федір та Святослав (Сулима).

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.