Георг Йозеф Фоглер
Георг Йозеф Фоглер — німецький композитор, органіст, теоретик музики та педагог, народжений у Вюрцбурзі. Він був сином майстра з виготовлення скрипок і здобув ранню музичну освіту в єзуїтській школі, у десять років уже вміючи грати на органі, скрипці та інших інструментах. Навчався також праву і теології у Вюрцбурзі та Бамберзі, проте зберігав непересічний інтерес до музики. У 1774 році він продовжив навчання в Італії: у падре Мартіні в Болоньї та Франческо Антоніо Валлотті в Падуї; у Венеції познайомився з Йоганном Адольфом Гассе. У Римі прийняв священний сан, був прийнятий до Аркадської академії, отримав лицарський орден Золотої шпори та був призначений протонотарієм і камергером папи.
У 1770 році Фоглер був представлений курфюрсту Карлу Теодору і отримав посаду при дворі в Мангеймі, а в 1771 році був поставлений його перший значний твір — зінгшпіль «Der Kaufmann von Smyrna». Повернувшись у Мангейм у 1775 році, він став другим капельмейстером і заснував музичну школу, де викладав за власними методами, що викликало як відданість учнів, так і численну критику з боку колег. Тут він розробив нову систему аплікатури для клавесина, а також почав видавати «Betrachtungen der Mannheimer Tonschule» (1778–1781). Одночасно він пропагував власні музично-теоретичні погляди, розвиваючи ідеї Рамо. Його нова система побудови органа передбачала спрощення механізму та використання вільних язичкових труб.
Після недовгого перебування в Мюнхені Фоглер переїхав до Парижа, де після тривалої боротьби його система була визнана продовженням рамеанської традиції. Він виступав у храмі Сен-Сюльпіс, а на запрошення королівського двору створив оперу «Le Patriotism». Певного успіху набули його тональні «музичні картини». Подорожуючи Європою, він давав концерти на власному інструменті — оркестріоні, вдосконалював органи (зокрема, додаючи регістри з вільними язичками) і здобув славу своїм педальним технічним умінням.
У 1786 році став придворним капельмейстером короля Швеції Густава III, заснував музичну школу в Стокгольмі та написав оперу «Gustav Adolf och Ebba Brahe». Він створив низку клавесинних п’єс, органних етюдів та дидактичних праць. У 1788 році відвідав Санкт-Петербург, а після 1790 року виступав у Лондоні з великим успіхом, зокрема у «Пантеоні», де виконував фугу на теми з «Галилея» Генделя. Як органіст він грав також у Роттердамі, Франкфурті, Берліні, Мюнхені та у Відні, де змагався з Бетховеном в імпровізації.
Після вбивства Густава III у 1792 році Фоглер вирушив у далекі мандрівки — до Іспанії, Греції, Вірменії, Азії, Африки та навіть Гренландії. Він збирав зразки національних мелодій і стародавніх музичних практик, що згодом позначилося на його композиціях. У 1800 році він створив працю «Choral-System», присвячену новим підходам до хорового акомпанементу.
На межі століть Фоглер став відомим у Відні, де зблизився з Гайдном та Бетховеном. Тут успіхом користувалися його опери «Castore e Polluce» та «Samori», а серед його учнів з'явилися майбутні видатні композитори — Карл Марія фон Вебер і Йоганн Батіст Гензбахер. Його мандрівне життя завершилося у 1807 році, коли він прийняв запрошення ландграфа Людвіга I стати капельмейстером у Дармштадті з почесним титулом, високою платнею та численними привілеями.
У Дармштадті Фоглер відкрив свою третю та найвідомішу музичну школу, серед учнів якої — Вебер, Мейєрбер і Франц Ксавер Гебель. Він продовжував працювати як музикознавець і на основі спогадів синів Й. С. Баха уклав одну з перших біографічних праць про композитора. Попри видатний вплив на учнів і музичну теорію, його сучасники, серед яких Моцарт, не раз оцінювали його різко негативно, вважаючи його надто ексцентричним і суперечливим реформатором.
Фоглер залишив значний доробок як композитор, органіст, теоретик та органобудівник, досягши зменшення розмірів та вартості органів завдяки новим конструкційним рішенням. Його музика нині виконується рідко, хоча окремі твори були записані сучасними ансамблями. Помер він у Дармштадті від апоплексичного удару.
Connections
This figure has 10 connections in the art history graph.