Джоаккіно Россіні

Джоаккіно Россіні — італійський композитор, який відіграв ключову роль у становленні опери від доби класицизму до романтизму. Народився 1792 року в Пезаро в музичній родині: батько-трубач, мати-співачка. У віці 18 років він дебютував як оперний композитор і вже незабаром здобув широке визнання. Його творчий стиль відзначається блискучою мелодійністю, ритмічною енергією (включно з «россінієвським крещендо»), майстерністю оркестровки і драматизмом. Хоча найбільше слави він здобув завдяки комічним операм («Цирюльник із Севільї», «Попелюшка»), він також створив великі серйозні опери, зокрема «Вільгельм Телль». Досить рано він залишив жанр великої опери, переїхав до Парижа, де вів активне музичне життя та продовжував творити менш масштабні твори. Його композиції мають тривалу популярність: вони постійно звучать на світових сценах, а його стиль надихав наступні покоління композиторів.
Місто народження / Місто смерті: Пезаро / Пасі (около Парижа)

Сучасники називали Россіні «божественним маестро», а Генріх Гейне порівнював його з «сонцем Італії», що випромінює свої яскраві промені на весь світ; Пушкін називав його «улюбленцем Європи». Композитор здобув загальну славу завдяки 39 операм, які охоплюють як буфа, так і серіа, встановивши нові стандарти мелодійної винахідливості, драматургічної динаміки та вокальної техніки. Упродовж 1810–1823 років він створив 34 опери для італійських театрів, формуючи жанр майже «формульним» підходом та інколи використовуючи власні попередні теми. Саме в цей час з’явилися його найпопулярніші твори — «Італійка в Алжирі», «Севільський цирульник», «Попелюшка», «Танкред», «Отелло» та «Семіраміда», що поєднували винахідливість оркестрування та багатство гармонійного колориту.

У Парижі Россіні очолював Італійський театр, організувавши навколо себе блискучий культурний осередок. Він створив для французької сцени «Подорож до Реймса» на коронацію Карла X, переробив кілька своїх італійських опер та поставив свій останній оперний шедевр — «Вільгельм Телль» (1829). Після відходу від оперного жанру він зосередився на духовній і камерній музиці, включно з «Stabat Mater» та «Малою урочистою месою», а також написав цикл п’єс «Гріхи старості» для свого паризького салону, де збиралися найвідоміші музиканти Європи, серед яких Ліст, Рубінштейн, Верді та Меєрбер.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.