Джованні Анфоссі

Джованні Марія Анфоссі був італійським піаністом, композитором і музичним педагогом, народженим 6 січня 1884 року в Анконі. Він походив із далекої гілки родини відомого композитора Паскуале Анфоссі, що вплинуло на його ранній інтерес до музики. З юності Анфоссі виявляв великий талант, який привів його до навчання в Неаполі, одному з головних центрів музичної освіти Італії.

Навчався Анфоссі в Консерваторії Сан-П'єтро-а-Майелла, де його наставниками були видатні музиканти: Франческо Сімонетті та Джузеппе Мартуччі з фортепіано, а також Паоло Серрао і П’єтро Платанія з композиції та контрапункту. Уже під час навчання він здобув перше визнання: у Неаполі була виконана його симфонічна поема «Повстання» (Rebellio). У 1887 році він завершив курс, представивши як випускну роботу чотириголосну кантату «Ода любові» для хору й оркестру.

Після навчання Анфоссі розпочав педагогічну діяльність. З 1888 року він викладав фортепіано у Вероні, а з 1894 року остаточно оселився в Мілані. Тут він працював у різних навчальних закладах, а згодом заснував власну музичну школу, яку назвав на честь свого відомого предка Паскуале Анфоссі. Водночас він часто співпрацював з Міланською консерваторією як член екзаменаційних комісій.

Анфоссі мав значний вплив як викладач: серед його учнів були такі відомі музиканти, як Луїза Баккара, Артуро Бенедетті Мікеланджелі, Енріка Кавалло та Джулія Реклі. За деякими припущеннями, уроки у нього міг брати і юний Ніно Рота. Крім викладання, Анфоссі займався музичною критикою і протягом 1894–1902 років був останнім головним редактором «Міланської музичної газети».

Як композитор він проявив себе насамперед у жанрі кантати для хору та оркестру, але також створив низку фортепіанних творів і симфонічних композицій. До його доробку входять оркестрові увертюри 1881 і 1888 років, симфонічна поема «Знову війна» (Rebellio, 1883), кантата «До Італії» для чотириголосного хору з оркестром (1885), «Пісня священна» та «Пісня погребальна» для двоголосого дитячого хору й органа (1886). Він створив камерний цикл «Любовний діалог і скерцо» для струнного квартету та фортепіано (1889), оду «Зала Великої старої гвардії» (1890), а також «Музичні враження» для триголосного жіночого хору та фортепіано (1913) і гімн «Діана італійська» для хору з оркестром або фортепіано. До фортепіанних творів митця належать «Спогад» (Ricordanze) та цикл «Два враження» (1914).

Анфоссі також займався редакторською працею: під його керівництвом вийшли міланські видання вправ Шарля Луї Анона «Піаніст-віртуоз» та етюдів Генріха Вольфарта «Друг дітей».

Після смерті Джованні Марії Анфоссі 16 листопада 1946 року в Мілані його ім’я збереглося в історії італійської музики як ім’я педагога, композитора й музичного критика з вагомим внеском у розвиток фортепіанної школи. На честь митця названа вулиця у його рідній Анконі, що підкреслює шану, яку йому виявляє батьківщина.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.