Джованні Артузі

Джованні Марія Артузі — італійський теоретик музики і композитор епохи пізнього Відродження. Він відомий своїм консервативним підходом до поліфонії та активною критикою музичних новацій раннього бароко. Його праці з контрапункту та дисонансів, а також зв’язку музики з текстом мали значний вплив у музичній науці свого часу. Як композитор, Артузі писав у більш старому стилі: серед його творів — книга канцонетт для чотирьох голосів і кантата для восьми голосів.

Артузі, який народився близько 1540 року і помер 18 серпня 1613 року в Болоньї, був учнем Джозеффо Царліно та все життя залишався відданим його теоретичним поглядам. Він виступав на боці Царліно в суперечці з Вінченцо Галілеєм та приділяв значну увагу ролі дисонансу як засобу вираження афектів. Розглядаючи проблеми строю й інструментального ансамблю, Артузі виступав проти сінтонічної діатоніки Птолемея, вважаючи ідею Аристоксена щодо рівності тонів і півтонів більш відповідною потребам сучасної йому музики.

Особливу славу йому принесла полеміка з Клаудіо Монтеверді, розгорнута в трактатах «Про недосконалості сучасної музики» (1600, 1603), де Артузі піддавав критиці надмірну свободу у використанні дисонансу та хроматизму. Саме в цій полеміці вперше фіксується термін «друга практика», який автор вкладає в уста свого уявного опонента. Відповіді Монтеверді та його брата Джуліо Чезаре, зокрема знаменита «Dichiaratione» (1607), стали ключовими документами в історії розвитку естетичної думки про протиставлення prima pratica та seconda pratica.

Артузі також був членом Болонської конгрегації Santissimo Salvatore, а його трактати, зокрема «L’arte del contraponto» (1598), справили помітний вплив на подальший розвиток теорії контрапункту. У цих працях він прагнув систематизувати вживання дисонансів і визначити їх драматичну функцію. Попри консервативні погляди, деякі його висновки парадоксально збігалися з практикою композиторів, яких він критикував.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.