Джованні Джорновікі

Джованні Мане Джорновікі (Іван Мане Ярнович) — італійський скрипаль і композитор хорватського, ймовірно рагузького походження, один із найяскравіших європейських віртуозів XVIII століття. За деякими свідченнями, він міг народитися в морі дорогою з Дубровника до Палермо, де був хрещений у церкві Сан-Антоніо Абате. Існують також гіпотези про походження його родини з регіону Карловац–Дельніце. Ймовірно, був учнем Антоніо Лоллі та вважався французьким громадянином, зокрема рятувався в Англії під час Французької революції.

Він здобув популярність у Парижі у 1770–1779 роках як блискучий соліст із власним репертуаром, де преса відзначала «елегантність та виразність» його гри. Саме в Парижі він здійснив сенсаційний дебют на Concert Spirituel у 1773 році й був названий «fameux violoniste». Мав знайомство з Йозефом Гайдном, з яким ділив концертні програми в Лондоні. Відомо також, що серед учнів Ярновича у цей період був польський скрипаль Фелікс Яневич.

Після конфлікту з шевальє де Сен-Жоржем і відмови від дуелі переїхав до Берліна, а згодом працював у Варшаві, де навчав юного Міхала Клеофаса Огінського. У 1783–1786 роках служив придворним скрипалем імператриці Катерини II в Санкт-Петербурзі. Пізніше жив у Стокгольмі та Відні, а також виступав у Базелі та Дубліні.

З 1791 року активно концертував у Лондоні, де викликав Дж. Б. Віотті на музичне змагання та зазнав поразки. У цей період серед його учнів був молодий скрипаль і вундеркінд Джордж Бріджтауер — майбутній перший виконавець «Крейцерової сонати» Бетховена. Після конфлікту з піаністом Йоганном Крамером він знову був змушений залишити країну. У 1796–1801 роках працював у Гамбурзі, в 1802 — у Берліні. Останні роки життя провів у Санкт-Петербурзі, де й помер; на його похороні прозвучав Реквієм Осипа Козловського.

Створив близько 20 скрипкових концертів (17 збереглося), камерні твори, зокрема три цінні гамбурзькі квартети, а також іншу ансамблеву та оркестрову музику. Відомо, що він упровадив романс як повільну частину скрипкового концерту, а також став автором або джерелом мелодії гімну St. Asaph, опублікованого в Единбурзі у 1825 році. Загалом композитор залишив понад п’ятдесят камерних інструментальних творів.

Дослідженням музичної спадщини Ярновича займаються В’єра Каталініч та Станіслав Туксар, які також вивчають складні питання його ідентичності та варіантів написання прізвища. У 2004 році в Санкт-Петербурзі відбувся ювілейний семінар і концерт до 200-річчя з дня смерті композитора.

Місце народження / Місце смерті:
Палермо — Санкт-Петербург

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.