Джироламо Фрескобальді

Джироламо Фрескобальді — італійський композитор, музикант і педагог. Один із найважливіших композиторів органної музики пізнього Відродження і раннього бароко. Його твори стали вершиною розвитку органної музики XVII століття, вони вплинули на багатьох видатних композиторів, серед яких Йоганн Якоб Фробербер, Йоганн Себастьян Бах, Генрі Перселл та інші.

Він народився у Феррарі в заможній родині 9 вересня 1583 року, рано виявив музичний талант і в чотирнадцять років вже був органістом. Фрескобальді навчався у Луццаско Луццаскі, багато подорожував, служив у Римі в базиліці Святого Петра та в герцога Мантуї, продовжував видавати музику та викладати. Його збірка «Fiori musicali» стала видатним пам’ятником літургічної органної музики і впливала на композиторів протягом кількох століть.

За новими відомостями, Фрескобальді також був членом Академії Святої Цецілії, перебував під покровительством родини Бентивольо та певний час служив органістом базиліки Санта-Марія-ін-Трастевере, де його записували як «органіста Джироламо». Він здійснив подорож до Фландрії, де, ймовірно, зустрічався з Пітером Філіпсом і Петером Корнетом. Між 1628 і 1634 роками працював при дворі Медічі у Флоренції, а помер у Римі після десятиденного захворювання 1 березня 1643 року.

До його спадщини входить велика кількість творів для органа й клавесина: токати, партити, ричеркари, фантазії, «французькі канцони», каприччо, куранти, пассакалії та чакони, а також обробки літургійних співів. Серед пізніх творів особливе місце займає «Партита Cento», відома винахідливим варіаційним письмом та сміливою гармонічною мовою. Фрескобальді створював і вокальну музику — мадригали, мотети, дві восьмиголосні меси та збірники «Arie musicali». Його стиль формував подальший розвиток клавірної музики, а серед учнів та послідовників були Іоганн Якоб Фробергер і Георг Муффат.

Дитячий вундеркінд, Фрескобальді здобув ранню популярність як виконавець, подорожуючи головними містами Італії. На нього впливали не лише Луццаскі, а й Асканіо Майоне, Джованні Марія Трабачі та Клаудіо Меруло. Сучасники згадували про його виняткову майстерність, а оточення Феррари, де працювали Монтеверді, Дауленд, Лассо і Джезуальдо, сприяло формуванню його композиторського стилю.

У Римі він був тісно пов’язаний із музичною організацією Капели Джулія та неодноразово обіймав посаду органіста в соборі Святого Петра, повертаючись до неї до кінця життя. Він служив кардиналу П’єтро Альдобрандіні, уклав шлюб з Орсолою Травалліні та мав п’ятеро дітей. Його особисте життя позначене і скандалом, пов’язаним із родиною Бентивольо та суперництвом між Бентивольо й Медічі, що певний час змусило його залишити Рим.

Найпліднішим став період 1615–1628 років, коли композитор створив свої найважливіші інструментальні збірки та активно формував нові римські музичні тенденції. Його праці вирізнялися сміливим трактуванням темпу, чергуванням контрастних розділів, новаторським підходом до варіацій та поєднанням чакони й пассакалії. Фрескобальді ввів у репертуар варіації на оригінальні теми та розширив можливості інструментальної композиції, поєднуючи окремі частини в цілісні цикли.

Похований у римській церкві Санті-Апостолі, де первісна могила не збереглася, однак пізніше встановили нову, що вшановує його як одного з «батьків італійської музики». Його твори вивчали ще понад століття після смерті, а Бернардо Пасквіні утвердив його як авторитетного педагога. Вплив Фрескобальді простежується у творчості Генрі Перселла, Йоганна Пахельбеля та особливо Йоганна Себастьяна Баха, який виконував і копіював його твори. На його честь названо сучасний музичний редактор «Frescobaldi» для роботи з файлами LilyPond.

Нові джерела уточнюють, що ранні роки Фрескобальді були пов’язані зі службою при дворі герцога Альфонсо II д’Есте, який вирізнявся надзвичайною пристрастю до музики. У цей період юний композитор співав у церковному хорі та навчався гри на органі в маестро Супербі, що доповнило його подальшу освіту у Луццаскі.

1608 рік став переломним у творчому становленні композитора: тоді з’явилися його перші друковані видання — інструментальні канцони, «Перша книга фантазій» та «Перша книга мадригалів», які засвідчили сміливі експерименти з гармонією, хроматизмами та варіаційною технікою. У цей же час він обійняв почесну посаду органіста собору Святого Петра, що значною мірою сприяло зростанню його міжнародної слави.

Його подорожі до Фландрії, Швейцарії, Лотарингії та Люксембургу на початку кар’єри сприяли формуванню його стилю, а знайомство з музикою північних шкіл поглибило його розуміння поліфонії. Сучасники згадували його як неперевершеного імпровізатора; зокрема, французький віоліст Могар у 1639 році писав, що лише наживо можна збагнути силу його імпровізацій, наповнених дивовижними знахідками.

Фрескобальді приділяв виняткову увагу виконавській практиці. У передмовах до своїх видань він обстоював свободу темпу, порівнюючи її з виконанням мадригалів, де темп підкоряється виразності та змісту. Його настанови щодо «вільного ритмічного дихання» стали основою того, що пізніше назвали tempo rubato, і змінили уявлення про виконання клавірної музики XVII століття.

Окремі його пізні твори збереглися лише в рукописах, а деякі сучасники зазначали, що наприкінці життя його стиль ставав «галантнішим». Похорон Фрескобальді у 1643 році зібрав найвідоміших музикантів Рима, що свідчить про його смерть у зеніті слави.

Додаткові відомості уточнюють, що він, імовірно, навчався також у Джезуальдо да Веноза, а в історії музики вважається першим автором циклу варіацій на власну тему, що мало значний вплив на подальший розвиток варіаційної форми. На його честь названо астероїд 11289 Фрескобальді, який увічнює його внесок у світову музичну культуру.

До нових уточнень належить і те, що вчителем Фрескобальді був не лише Луццаскі, а й батько Філіппо, який, імовірно, був органістом, а також те, що композитор опановував гру на архіклавесині Ніколо Вічентіно — інструменті, що вимагав виняткової технічної вправності. Під час перебування у Фландрії він відвідав Антверпен, де місцеві музиканти переконали його опублікувати свої твори, що сприяло його ранньому визнанню за межами Італії.

У римський період він співпрацював із родиною Барберіні, зокрема з кардиналом Франческо Барберіні, у музичній капелі якого працював і відомий лютніст Йоганн Герольд Капсбергер. Під час роботи у Флоренції Фрескобальді був одним з найбільш високооплачуваних музикантів Медічі, що свідчить про його величезний авторитет серед сучасників.

Деякі його збірки, зокрема «Il primo libro delle canzoni», він ретельно переробляв і перевидавав, значно удосконалюючи структуру та зміст творів. Ця постійна робота над формою та редакцією засвідчує прагнення композитора до ідеальної довершеності власного стилю.

Connections

This figure has 3 connections in the art history graph.