Густав Лорцинг

Густав Альберт Лорцинг був видатним німецьким композитором, актором, співаком і диригентом доби романтизму, якого вважають засновником німецької комічної опери — Spieloper. Народжений 23 жовтня 1801 року в Берліні, він зростав у сім’ї, де батьки, залишивши торгівлю шкірою, присвятили себе театрові. Завдяки цьому хлопчик дуже рано увійшов у світ сцени: уперше виступив у віці 12 років у Фрайбурзі, що визначило його подальший творчий шлях.

У молоді роки Лорцинг разом із родиною гастролював у складі трупи Йозефа Дероссі Рейном — у Кельні, Бонні, Дюссельдорфі, Аахені та Бармені. Там він грав ролі молодих хуліганів, коханців і подібних персонажів, а також виступав як тенор. Прагнучи здобути професійну музичну освіту, він навчався в Берлінській музичній академії, де продовжував співати в хорі. У 1824 році він одружився з актрисою Розіною Регіною Алес, яка народила йому одинадцять дітей.

У 1826 році Лорцинг вступив до масонської ложі в Аахені, підтримував зв’язки з масонським рухом багато років і навіть створював музику для масонських обрядів, що неодноразово викликало підозри та неприємності з боку влади. Того ж року він разом із дружиною почав працювати в придворному театрі Детмольда, де створив музику до драми «Дон Жуан і Фауст» Кристіана Дітріха Граббе та сам виконав роль Дон Жуана.

З 1833 року подружжя Лорцингів виступало в Городському театрі Лейпцига, де працювали й батьки композитора. Саме тут у 1837 році було поставлено його першу комічну оперу «Цар і столяр», у якій він сам виконував партію Петра Іванова. Берлінська постановка 1839 року принесла композиторові гучний успіх і закріпила його позицію в музичному світі. Протягом 1844—1845 років він обіймав посаду капельмейстера цього театру, але був змушений залишити її через ревматизм.

У 1845–1847 роках Лорцинг працював капельмейстером у віденському театрі Theater an der Wien. У період революційних настроїв 1848 року він створив революційну оперу «Регіна», а наступного року — сатиричну оперу «Оруженосці Роланда, або Щастя, якого ми так чекали», яка висміювала мілітаристський дух Пруссії. Через цензуру її повністю без змін поставили лише у 2005 році.

Після завершення віденського контракту Лорцинг виступав у театрах Гери та Люнебурга, а з 1850 року став капельмейстером нового Берлінського німецького театру. Попри творчі здобутки, його фінансове становище залишалося важким. Він помер 21 січня 1851 року в Берліні після інсульту, у злиднях і з боргами. На його похороні труну накрили чорним, червоним і золотим прапором революції 1848 року.

Лорцинг залишив значний слід в історії німецької опери. Його твори вирізняються поєднанням соціальної критики, романтичного світовідчуття, фольклорних мотивів і фантастики. Його енергійна та цілісна музична драматургія високо цінувалася сучасниками й пізнішими музикантами, серед яких, зокрема, Густав Малер. Найкращі опери Лорцинга й досі ставлять у німецькомовних країнах, а в 1906 році в берлінському Тіргартені йому встановили пам’ятник як «улюбленому композитору берлінців».

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.