Густав Нейгауз

Густав Вильгельмович Нейгауз (нім. Gustav Neuhaus; 10 травня 1847, Калькар, Рейнська провінція — 1938, Москва) — російський музичний педагог-методист і конструктор, засновник та директор приватної Музичної школи Г. В. Нейгауза в Єлисаветграді Херсонської губернії (нині Кропивницький, Україна). Він був батьком видатного піаніста й педагога Генріха Нейгауза.

Нейгауз походив із родини майстра, що виготовляв фортепіано; його батько був вихідцем із Голландії. У 1870 році закінчив Кельнську консерваторію як піаніст, навчався у Ернста Рудорфа та директора консерваторії Фердинанда Хіллера.

Після завершення навчання переїхав до Росії, спочатку працював учителем музики в родині княгині А. А. Ширинської-Шихматової. У 1899 році, заручившись підтримкою та рекомендаціями Миколи Римського-Корсакова, Олександра Глазунова і Фелікса Блуменфельда, відкрив у Єлисаветграді власну музичну школу.

У школі Нейгауза навчалися його син Генріх Нейгауз, донька Наталія Штайнбах-Нейгауз і онука Астрід Шмідт-Нейгауз, а також низка відомих музикантів і діячів культури, зокрема Фелікс Блуменфельд, Ярослав Івашкевич, Кароль Шимановський, Юлій Мейтус, Віра Разумовська, Наталія Вільперт, Артур Таубе, Катерина Борщ, Бетя Камінська, Анна Крушинська, Лідія Кірєєва, Галина Пржишиховська-Глембоцька, Єлизавета Резникова, Станіслава Корвин-Шимановська та інші.

За спогадами сучасників, Густав Вильгельмович мав типовий «німецький» характер — був упертий і педантичний, а його пристрасть до порядку доходила до крайнощів. Через пів року після смерті дружини, не витримавши розлуки, у дев’яносторічному віці він здійснив спробу самогубства, перерубавши собі вени садовою сокирою, проте його вчасно врятували.

Помер у Москві та був похований на Старому Німецькому кладовищі. Його життя й діяльність відображені, зокрема, в нарисі Генріха Нейгауза-молодшого про свого прадіда.

Connections

This figure has 4 connections in the art history graph.