Генріх Альберт

Генріх Альберт — німецький композитор і поет XVII століття, що зробив важливий внесок у розвиток німецької мистецької пісні та хоральної традиції. Народився 28 червня 1604 року в Лобенштайні в Тюрінгії, навчався у свого двоюрідного брата Генріха Шютца в Дрездені, а також у Лейпцигу, де студіював право й, імовірно, музику в Йоганна Германа Шейна. Він уникав лихоліть Тридцятирічної війни, подорожував до Варшави як супроводжувач голландської делегації й потрапив у шведський полон, після звільнення повернувшись до Кенігсберга. У 1631 році він став органістом кафедрального собору й служив там до самої смерті 6 жовтня 1651 року.

Альберт був членом Кенігсберзького поетичного товариства, де разом із Симоном Дахом, Робертом Робертіном, Георгом Міліусом і Мартіном Опіцем збирався в відомій «Гарбузовій альтанці» у власному саду, подарованому йому радою Кнайпхофа. Тут він вирощував гарбузи, на яких друзі вирізали свої пасторальні псевдоніми. Він активно писав музику для міських та університетських урочистостей, зокрема до столітнього ювілею Кенігсберзького університету, створивши численні весільні та поховальні композиції, а також пісні про природу, вино й кохання.

Композитор видав вісім томів «Arien oder Melodeyen» із близько 170 піснями, забезпечивши їх докладними передмовами з порадами для виконавців, зокрема відомим застереженням не грати continuo «ніби рубаєш капусту». Він уважався захисником власного авторського права й отримував спеціальні привілеї для боротьби з піратськими перевиданнями; водночас існували помилкові передруки на кшталт «Poetisch-musikalische Lustwäldlein» 1648 року. Альберт створював як сольні пісні з генерал-басом, що принесли йому популярність, так і розширені п’ятиголосні поліфонічні твори та композиції, схожі на ранні кантати. Деякі його мелодії стали відомими, зокрема «Ännchen von Tharau» на вірші Даха, а окремі духовні пісні й досі входять до німецьких протестантських гімнаріїв.

Його музика поєднувала впливи французької акцентуації, італійської експресивності та польських танцювальних ритмів. Окрім вагомого внеску в розвиток німецької художньої пісні, Альберт був дотичний і до формування ранньої німецької опери: відомо про дві його опери — «Cleomedes» (1635) та «Prussiarchus oder Sorbuisa» (1645), що не збереглися. Пам’ять про композитора вшановує меморіальний камінь у Бад-Лобенштайні.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.