Анрі Літольф

Анрі Шарль Літольф був видатним французьким піаністом, композитором і капельмейстером, який народився 6 лютого 1818 року в Лондоні. Його батько, ельзасець за походженням і колишній військовополонений, служив скрипалем у військовому оркестрі, а мати була шотландкою. Саме батько дав йому перші уроки музики, однак уже у 12 років, вразивши Ігнаца Мошелеса, Літольф отримав у нього безкоштовні уроки та виступив у Ковентгарденському театрі як піаніст-віртуоз. У 14 років він почав концертну діяльність, демонструючи рідкісний талант і стрімкий творчий розвиток.

Особисте життя Літольфа суттєво вплинуло на його долю: у 17 років він одружився з Елізабет Етерінгтон і переїхав до Мелена, а згодом до Парижа. Проте невдалий шлюб і матеріальні труднощі змусили його жити у провінції у скруті. Лише виступ на благодійному концерті 1840 року в Парижі приніс йому перше велике визнання. Після розлучення він вирушив у мандрівки Європою, спершу до Бельгії, де його гра здобула особливе схвалення, а згодом до Варшави, де впродовж 1841–1844 років він очолював оркестр національного театру. У Німеччині він деякий час навчав молодого Ганса фон Бюлова, що стало важливим епізодом у його педагогічній діяльності.

У 1845 році, повернувшись до Англії з наміром формально розлучитися, Літольф був ув’язнений, однак згодом здійснив втечу за допомогою доньки тюремника та дістався Нідерландів. Там він познайомився з видавцем Готтфрідом Меєром і після його смерті одружився з вдовою Джулією. У 1848 році через симпатії до революційних подій він залишив Відень і оселився в Брауншвейгу, де в 1851 році очолив видавництво Meyer, яке перетворив на впливову серію музичних видань Collection Litolff. Під його керівництвом видавництво значно розширилося, а у 1860 році він передав його своєму усиновленому пасинку Теодору Літольфу та переїхав до Парижа.

У Парижі він розлучився зі своєю другою дружиною та вступив у третій шлюб із Луїзою де Ларошфуко, яка померла в 1873 році. Після цього він одружився вчетверте з жінкою, яка доглядала його під час хвороби. Попри погіршення здоров’я й припинення концертної кар’єри у 1850 році, Літольф продовжував активну композиторську працю, створюючи симфонічні концерти, опери, камерні твори, ораторії та інструментальні композиції. Особливої слави він зажив завдяки своїм п’яти «симфонічним концертам» для фортепіано з оркестром, з яких перший не зберігся, а скерцо Четвертого концерту стало його найвідомішим твором і залишається популярним донині. Його музику високо цінував Ференц Ліст, який присвятив Літольфу свій Перший фортепіанний концерт.

Композиторський доробок Літольфа включає драматичні увертюри «Робесп’єр» і «Жирондисти», що вражають емоційною насиченістю та яскравою оркестровкою, численні опери різних жанрів, серед яких «Кинастська наречена», «Родріго Толедський», «La belle au bois dormant», «Тамплієри», а також ораторію «Руфь і Вооз», кантату за мотивами «Фауста», три фортепіанні тріо, струнний квартет, Траурний марш на смерть Джакомо Мейєрбера та інші твори. У 1925 році його симфонічна драма «Maximilien Robespierre» прозвучала в Большому театрі під час першого показу фільму «Броненосець “Потьомкін”», що засвідчило тривале сценічне життя його музики.

Анрі Літольф був також відомий як видавець, чия діяльність суттєво сприяла популяризації класичної музики в Європі. Його твори неодноразово перевидавалися й записувалися, зокрема в сучасних виконаннях Пітера Доног’ю та Тін’юе Цзяна. Помер композитор 6 серпня 1891 року в Буа-Коломбі, залишивши вагомий спадок як виконавець, новатор і одна з яскравих постатей європейського музичного романтизму.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.