Гліб Таранов

Гліб Павлович Таранов (2 [15] червня 1904, Київ — 25 січня 1989, Київ) — український радянський композитор і педагог єврейського походження. Мав звання професора (з 1939), був удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв Української РСР (1957) та ступеня доктора мистецтвознавства (1944).

Перші уроки музики отримав під керівництвом М. Чернова та Р. М. Глієра. У 1918—1920 роках навчався в Петроградській консерваторії, а в 1920—1924 — у Київській консерваторії: композицію вивчав у Р. М. Глієра та Б. М. Лятошинського, диригування — у Ф. М. Блуменфельда та М. А. Малька. 1925 року закінчив Київський музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка.

З 1925 року працював викладачем Київського музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка, згодом — Київської консерваторії; від 1939 року — професор. У 1944—1950 роках очолював кафедру інструментування Ленінградської консерваторії. У 1956—1968 роках був заступником голови правління Спілки композиторів УРСР. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (24.11.1960). Помер 1989 року, похований на Лук’янівському кладовищі в Києві.

Творчість Таранова різноманітна за жанрами, провідне місце в ній посідає симфонічна музика. Більшість його творів має програмний характер і вирізняється актуальністю змісту та громадянською тематикою. Композиторові належать редакція й оркестрування опери М. М. Аркаса «Катерина» (1956); також він написав музику до фільму Лазара Френкеля «Разом з батьками» (1932).

Серед вибраних творів — опера «Льодове побоїще» (1943, 2-га редакція 1979), п’ять сюїт (зокрема «Українська», 1950), симфонічні поеми (зокрема «Давид Гурамішвілі», 1953), скерцо-поеми «Перший космічний» (1961) і «Новий експрес» (1977), концерт для балалайки та бандури з оркестром (1954), камерно-інструментальні ансамблі, пісні, хори, романси на слова Т. Шевченка, О. Блока, М. Лермонтова. Окремо відзначається його навчальний посібник «Курс читання партитур» (1939).

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.