Оноре Лангле

Оноре Франсуа Марі Лангле був французьким композитором, музичним педагогом і теоретиком музики, народженим у 1741 році в Монако. Його родина походила з Пікардії та оселилася в Монако у XVIII столітті. Рано виявивши музичні здібності, він за підтримки князя Оноре III був відправлений до Неаполя у п’ятнадцятирічному віці, де навчався гармонії та контрапункту під керівництвом Паскуале Кафаро в консерваторії della Pietà dei Turchini. Перебуваючи в Італії понад вісім років, Лангле створив меси та мотети, що принесли йому репутацію настільки значну, що його запросили очолити міський театр Генуї.

Після завершення навчання Лангле розпочав службу капельмейстером у Генуї, але вже у 1768 році переїхав до Парижа. Там він заробляв на життя уроками співу та клавесина, займався приватним викладанням композиції та здобув популярність завдяки участі у Concerts spirituels, де успішно були виконані його монолог «Alcide» та кантата «Circé». Упродовж наступного десятиліття його ім’я стало відомим і при дворі Версаля, де під ім’ям Ланглуа він давав уроки клавесина та форте піано королеві Марії-Антуанетті. У 1784 році він отримав посаду викладача співу в École royale de chant et de déclamation, де працював до закриття закладу в 1791 році. Його професіоналізм і авторитет у музичному середовищі сприяли тому, що після створення Паризької Вищої національної консерваторії музики і танцю він обійняв посади професора гармонії та бібліотекаря, хоча після скорочення штату в 1802 році залишився лише бібліотекарем.

Лангле здобув високу повагу передусім як теоретик музики. Він є автором низки важливих праць, серед яких «Traité d’harmonie et de modulation» (1797), «Traité de la basse sous le chant» (1797), «Nouvelle méthode pour chiffrer les accords» (1801) та «Traité de la fugue» (1805). Його трактат з гармонії, уперше виданий у 1795 році, довгий час залишався основним навчальним посібником у академічній освіті. Серед його учнів були такі відомі постаті, як Ніколя Далейрак і Шарль-Анрі Плантад. Попри вагомий внесок у музичну теорію, сценічні твори Лангле мали менший успіх: опера «Antiochus et Stratonice» (1786) не була прихильно сприйнята у Версалі, а триактна опера «Corisandre» (1791) залишилася непоміченою. Проте композитор не полишав оперну творчість, продовжуючи створювати нові твори приватно. Значно більшого резонансу набула його пісня «Hymne à Bara et à Viala» (1794), яка викладалася в музичних школах упродовж XIX століття.

У пізні роки життя Лангле оселився у Вільє-ле-Бель, де захопився садівництвом, присвячуючи йому більшу частину часу. Після смерті композитора його творчість отримала суперечливі оцінки: Франсуа-Жозеф Феті вважав його музику позбавленою справжнього генія, однак теоретичні праці Лангле зберегли значення і вплив на музичну науку. Оноре Франсуа Марі Лангле помер 20 вересня 1807 року в містечку Вільє-ле-Бель поблизу Парижа. Його творчість і педагогічна діяльність залишили помітний слід у французькій музичній культурі кінця XVIII — початку XIX століття.

Connections

This figure has 1 connection in the art history graph.