Ігнац Зайфрід

Ігнац Ксавер фон Зайфрід — австрійський композитор, диригент і музичний директор. Учень Моцарта, Кожелуха та Альбрехтсбергера, він сформувався як піаніст і композитор у середовищі віденського класицизму. У 1797–1826 роках був музичним керівником театру Емануеля Шиканедера; раніше допомагав при перших постановках «Чарівної флейти», а згодом диригував прем’єрою первісної версії «Фіделіо». Зайфрід залишив низку важливих спогадів про Моцарта й Бетховена, зокрема легенду про останні години Моцарта та свідчення про незавершений вигляд партії соліста під час прем’єри Третього фортепіанного концерту Бетховена.

Серед його творів — опери, оперети, дві симфонії, квартети, фортепіанні концерти та духовна музика. Писав музичні статті й у 1817–1820 роках разом із братом очолював «Загальну музичну газету». Його учнями були Йоганн Штраус-батько, Франц фон Зуппе, Луї Шлёссер, Йозеф Фішхоф, Едуард Маркссен та Генріх Вільгельм Ернст.

Зайфрід народився 15 серпня 1776 року у Відні, де й помер 27 серпня 1841 року; він був братом драматурга Йозефа фон Зайфріда. Після смерті Альбрехтсбергера підготував до публікації повне видання його праць. У 1832 році оприлюднив збірку «Етюди Людвіга ван Бетховена з генерал-баса, контрапункту й композиції», яка згодом була викрита як значною мірою недостовірна. Йому належать численні увертюри, театральна музика, мелодрами, балети, кантати, ораторії та серенади; серед них — концертантні твори для кларнета, гобоя та валторни. Він також створив аранжування творів інших композиторів, зокрема обробив три «Еквалі» Бетховена для чоловічого хору, редагував «Німецьку месу» Міхаеля Гайдна для чоловічих голосів та підготував дві великі фантазії на теми Моцарта. Його надзвичайна продуктивність забезпечила йому помітне місце у музичному житті Відня.

Connections

This figure has 2 connections in the art history graph.